Ліквідація безкоштовної робочої сили
Що таке ЛТП в радянський час? Виглядало установа, як звичайна будівля з кімнатами, в яких розташовувалися двоярусні ліжка. Діяв режим ізоляції. Бачитися з родичами і друзями можна було 1 раз в тиждень. Відпустку видавався тільки у разі смерті родича або стихійного лиха.
Вільний від лікування час людина трудився. Алкоголіків направляли на сільськогосподарські роботи в колгоспи, на фабрики й заводи (прибиральники, вантажники). Пацієнти ставали безкоштовною робочою силою, тому багато підприємств намагалися першими отримати можливість приймати у себе таких працівників. Праця пропонувався тільки некваліфіковану, можливості під час реабілітації підвищити рівень своїх навичок не було. Робочий день починався з 7 або 8 ранку, тривав до 4 годин вечора. Обов’язково передбачався перерву на обід.
Як здійснюється робота в ЛТП. Що там таке відбувається? Її доцільність і ефективність нерідко піддавалися критиці. Згідно з деякими даними, до кінця 20 століття пройшли лікування в ЛТП більше мільйона чоловік, багато з яких після повернення додому продовжували вживати спиртне. Незабаром постало питання про компетенції даної установи. Він розглядався у 70-80-ті роки минулого століття. Після розпаду СРСР в Росії було вирішено позбутися пережитків радянського минулого, включаючи і ЛТП. У 1994 році лікувальні профілакторії офіційно припинили своє існування.
