Радянський час
Пияцтво було серйозною проблемою радянського суспільства. Багато злочини відбувалися саме під дією алкогольних напоїв. Що таке ЛТП в СРСР? Раніше так називали своєрідні «в’язниці» для п’яниць, які були створені у середині 60-х років минулого століття. Перший профілакторій відкрив свої двері в Казахстані в 1967 році, хоча інші дані говорять, що це сталося в 1974 році. Результати виявилися успішними. Тому незабаром подібні установи, що стали відкриватися по всьому СРСР. Ставилася мета – перевиховати людину, виробити стійке відчуття відмови від алкоголю, привчити до праці. Примусове лікування сприймалося в суспільстві спокійно.
В закрите установа могли спрямувати на строк від шести місяців до двох років. Потрапити туди могли громадяни, які зловживають алкогольними напоями, а також ті, хто веде аморальний спосіб життя, на тлі пияцтва порушує громадський порядок (дана формулювання позначалася постановою Верховної Ради СРСР). Якщо громадянина неодноразово заставали за порушенням громадського порядку (він влаштовував дебош в громадських місцях або в п’яному вигляді керував машиною), що таке ЛТП, він міг дізнатися з особистого досвіду. Тоді примусове перевиховання п’яниць віталося. ЛТП в ті часи не значилися лікувальними організаціями, а перебували під наглядом МВС в системі пенітенціарних установ (тюрми, слідчі ізолятори, колонії).
Потрапляли за що в ЛТП в СРСР? Така міра дії застосовувалася до непоправних алкоголікам. В радянський час не кожного випивохи відправляли на лікування. Це можна було зробити на підставі заяви родичів або після шостого попадання у витверезник. Громадянина спочатку відправляли на медичну комісію, де вирішувалося питання, чи потребує вона примусового лікування. У разі позитивного рішення суд виносив постанову про ізоляцію алкоголіка в ЛТП.
Деякі хворі самі виявляли бажання відправитися у профілакторій, де призначалося лікування (видавали препарат «Антабус», валеріану і знеболюючі засоби, іноді проводили курс рефлексотерапії). Процес лікування, що передбачає вироблення відрази до алкоголю, відбувався таким чином: хворому кололи спеціальний препарат, який пробуджує непереносимість міцних напоїв, після чого пацієнту пропонувалося випити трохи алкоголю. В результаті відкривалася блювання. Така процедура практикувалася не один раз.
