Діяльність художника після 1917 року
Після революції Павло Варфоломійович Кузнєцов працював в художній секції Моссовета, брав участь в оформленні свят. У 1918 році його обирають до Колегії Наркомосу, він починає викладацьку діяльність у художніх майстернях. В монументальної майстерні працює з 1920 по 1927 роки і отримує звання професора, а з 1927 по 1929 роки він читає курс лекцій як професор фресково-монументального відділення живописного факультету ВХУТЕИНа.
Кузнєцов зі своїми роботами бере участь у виставках. У 1923 році у Франції бере участь у галереї “Барбазанж”. У 1924 році Кузнєцов написав “Паризьких комедіантів”. У картині декоративний лаконізм стилю несподівано розкрився у виразному, мальовничому, колоритному прояві.
У 1929 році художник був удостоєний звання заслуженого діяча мистецтв РРФСР. Його персональні виставки пройшли у головних музеях Москви: Третьяковській галереї і Державному музеї образотворчих мистецтв. На виставці в Парижі (1937) панно Кузнєцова “Життя колгоспу” було відзначено срібною медаллю.
Черговий і вже останній злет творчості художника припадає на період з кінця 20-х до початку 30-х років двадцятого століття. Він пише такі картини: “Портрет скульптора А. Т. Матвєєва”, “Мати”, “Сортування бавовни”, “Пушбол”.
