Розвиток теорії
На зробленому вище виведенні була розроблена ціла концепція, яка зараз відома як монетаризм. Найбільш відомий її представник – Мілтон Фрідман. Він зробив кількісної теорії грошей ще більш далекосяжний висновок. Він сформулював і популяризував, що уряд повинен займатися тільки регулюванням пропозиції грошей. І на цьому їх втручання в економіку зобов’язаний обмежуватися.
Це формулювання має досить раціональної економічної підґрунтям. Так, чим більшого розміру створений в країні національний продукт, тим вище кількість грошей повинна бути в обігу. Адже фінанси є по суті відображенням продукції. Коли збільшується фізична кількість доступного товару, то доводиться нарощувати грошову масу і навпаки.
Про інфляцію замовимо слово
А тепер давайте перейдемо до найцікавішого в наших умовах. Купівельна спроможність грошей в умовах інфляції має властивість падати. При цьому маса грошей, яка перебуває в обігу, виявляється надзвичайно чутливою по відношенню до рівня цін. Тому, хочеться нам цього чи ні, але в даному випадку доводиться діяти відповідним чином. Недотримання цього правила може призвести до різних збоїв у процесі функціонування всієї товарно-грошової системи.
В якості прикладу можна навести ситуацію в Росії, яка склалася в першій половині 1992 року. Тоді почалася лібералізація цін. За кілька місяців і опт, роздріб зросли приблизно в п’ять разів. Купівельна спроможність грошей у період інфляції в стільки ж впала. Але ось маса кредитних папірців збільшилася всього в два-три рази. З-за цього утворилася гостра нестача грошей.
Так підприємствам не вистачало коштів для виплати заробітної плати, здійснення платежів за поставки матеріалів і на реалізацію готової продукції. З-за цього довелося терміново вводити в обіг грошові купюри високої гідності. Було різко збільшено кількість готівки, полегшений безготівковий розрахунок, допущені взаємозарахування заборгованостей різних підприємств, тобто робилося багато для нормалізації обігу.
