Про спеціальні показники
Вони використовуються для визначення купівельної спроможності грошей. Наприклад, індекси оптових і роздрібних цін. У першому випадку так позначається вартість, яку сплачують підприємства та організації, а у другому – населення в рамках звичайної торгівлі для власного вживання. Правда розрахунок таких індексів не є справою легкою. Адже вони показують зміни не для окремих товарів, а їх сукупності.
Тобто, індекси позначають загальний рівень цін. Наприклад, роздріб 1990 року по відношенню до 1985 (він прийнятий як базовий) становив 110. Тобто, було зростання на 10 % (110-100=10). Якщо б значення індексу становило б 95 %, то це говорить про те, що спостерігалося б падіння цін на 5 %.
Індекс вартості життя
Показує ціни на споживчі товари і послуги. Розрахувати його ще складніше, ніж попередній. Спочатку складають так звану споживчий кошик. Так називають набір основних товарів і послуг, використовуваних населенням. Він розраховується по кожній групі продукції.
Потім за допомогою опитування визначають, скільки на кожен товар доводиться в споживчих витратах сім’ї. Загальний індекс знаходиться, як середньозважене по кожній групі споживчої продукції, тобто, з урахуванням їх частки.
