Родом з дитинства
Прожите не може зникнути без сліду. І тому не йде зовсім і дитинство, а залишається жити з людиною до самої старості, існуючи в затишному куточку його душі у вигляді світлих спогадів.
З цього приводу чудово висловився Антуан де Сент-Екзюпері.
Звідки ми родом? Ми родом з дитинства, немов з якоїсь країни… Я не дуже впевнений, що жив після того, як пройшло дитинство.
Ще цей знаменитий француз – професійний льотчик, поет і письменник, на все життя в глибині душі залишився дитиною, написав чудову ліричну казку-притчу, в якій розповів про красу, вірність, любов і дружбу. І назвав її «Маленький принц». У неї багато гарних висловів про дитинство, а також про дорослих, які, забувши, що колись були маленькими, втратили свою простоту, разом з цим втративши щось важливе, і головне – світ, повний первозданної чистоти.
Усі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам’ятає.
Коли говориш дорослим: «Я бачив гарний будинок з червоної цегли, на вікнах у нього герань, а на даху голубів», вони ніяк не можуть уявити собі цей будинок. Їм треба сказати: «Я бачив будинок на сто тисяч франків». І тоді вони вигукують: «Яка краса!»
У людей уже бракує часу щось узнавати. Вони купують речі готовими у магазинах. Але ж немає таких магазинів, де торгували б друзями, і тому люди більше не мають друзів.
Дорослі дуже люблять цифри. Коли розповідаєш їм, що в тебе з’явився новий друг, вони ніколи не запитають про самому головному. Ніколи вони не скажуть: «А який у нього голос? В які ігри він любить грати? Ловить він метеликів?» Вони питають: «Скільки йому років? Скільки у нього братів? Скільки він важить? Скільки заробляє його батько?» І після цього уявляють, що дізналися людини.
Коли мені було шість років, дорослі переконали мене, що художник з мене не вийде, і я нічого не навчився малювати, крім удавів — зовні і зсередини.
Діти повинні бути дуже поблажливими до дорослим.
