Вирок
Вперше Солженіцин був заарештований у 1945 році під час перебування на фронті в лавах Радянської армії, де він виявив справжній героїзм, був неодноразово представлений до нагороди та обіймав посаду командира, перебуваючи у званні капітана. Причиною затримання послужила листування Солженіцина зі шкільним другом. У своїх посланнях письменник негативно висловлювався про Сталіна, згадуючи його під псевдонімом. В результаті було винесено вирок – вісім років ув’язнення і довічне заслання.
У 1952 році у Солженіцина діагностували рак. Прямо у в’язниці була проведена операція. На щастя, хвороба відступила. Пізніше про це Олександр Іванович розповів у своїх творах, де описав всі жахи і муки, які довелося пережити.
Творчість
Першим твором, який було опубліковано, є “Один день Івана Денисовича”. Для того щоб повість була видана, багато зусиль довелося докласти Олександру Твардовскому. І ось це сталося – твір вийшло в одному з випусків журналу “Новий світ” в 1962 році. Наприкінці шістдесятих це ж видання опублікувало ще чотири творіння автора. Все інше було заборонено. Невидані твори переписувалися вручну і розповсюджувалися нелегально.
У 1967 році Олександр Іванович Солженіцин зробив рішучий крок і написав послання З’їзду письменників, в якому закликав їх відмовитися від цензури. З цього моменту творець зазнав жорстких гонінням.
У 1969 році Солженіцин був виключений з лав Спілки письменників, а вже через рік він став лауреатом Нобелівської премії. Отримати свою нагороду автор зміг тільки в 1974 році, коли був висланий зі своєї країни. Причиною тому послужило видання за кордоном, а саме у Франції, твори “Архіпелаг Гулаг: Досвід художнього дослідження”. Протягом двадцяти років талановитий письменник був змушений проживати далеко від Батьківщини.
У 1984 році творіння Солженіцина знову стали публікуватися в Росії. У 1990 році Олександру Івановичу було повернуто громадянство Радянського Союзу. У 1994-му письменник зміг повернутися на рідну землю.
