“На останньому диханні”
Цей фільм став дебютною картиною режисера-початківця. Він займає у фільмографії Годара особливе місце, оскільки саме з нього почався відлік стрічок “нової хвилі”.
Картина вийшла на екрани в 1960 році. Головну роль у ньому виконав культовий актор Жан-Поль Бельмондо. Сюжет простий: молодий злочинець на ім’я Мішель, тікаючи від погоні, вбиває поліцейського. Він ховається у своєї подружки, журналістки Патриції. Вона знає, чим промишляє коханець і допомагає йому, хоч не може до кінця позбутися думки, що це незаконно. Парочка займається крадіжкою автомобілів і мріє виїхати в Італію, але поліція висить у них на хвості.
Знімали стрічку роком раніше. Весь процес зайняв всього місяць. Грошей на картину практично не було, часто використовували підручні засоби і те, що вдавалося знайти. Так, для динамічного руху камери, наприклад, пристосували звичайну інвалідну коляску. На всьому, на чому можна було, намагалися економити: використовували ручну камеру, не підключали штучний світ, задовольняючись природним освітленням. “На коліні” і писали сценарій – буквально перед початком робочого дня. Багато імпровізували по ходу зйомок, ось чому стрічка створює атмосферу цілковитої безпосередності і непередбачуваності.
Якщо говорити про особливості цієї картини, то це різка зміна сцен (досягнута обрізанням кадрів на початку і в кінці при монтажі), а також те, що актори часто спеціально, дивляться саме в камеру, тим самим нагадуючи глядачеві, що перед ним – всього лише кіно.
Монтаж фільму на багатьох іменитих режисерів того часу, включаючи радянських, справив незабутнє враження. Так, Тарковський зазначив, що все зроблено з порушенням всіх класичних законів монтажу.
