Епоха кольорового і звукового кіно
1935 рік ознаменувався виходом першого повнометражного кольорового фільму під назвою «Беккі Шарп». Його зняв режисер Рубен Мамульян.
У 1953 році вийшла перша кінострічка в широкоекранному форматі. Це був фільм Генрі Костера «Плащаниця».
Величезною перевагою перед німим кіно було звукове кіно. Проте перехід на нього означав революцію в кінематографі. Існував ряд проблем, пов’язаних з цим переходом. Перша з них – закупівля нового дорогого обладнання. Спочатку воно було недостатньо досконалим і мало недоліки в синхронізації дії і звуку. Згодом ця система була вдосконалена. Крім того, зйомки доводилося робити в повній тиші. Фільми почали знімати вночі, щоб уникнути сторонніх шумів.
Наступною серйозною проблемою переходу на звукове кіно стала втрата іноземних ринків збуту, що становило третину прибутку Голлівуду. Адже німі фільми продавали в будь-яку країну, приклавши текст потрібною мовою.
З часом всі ці проблеми були вирішені, а успіх звукового кіно був приголомшуючим. На початку тридцятих років 20 століття практично кожен американський кінотеатр був оснащений звуковим обладнанням. Глядацька аудиторія кінотеатрів збільшилася в два рази.
