Спорудження і освячення нової церкви
Отримавши з столиці благословення, Ірина Федорівна негайно приступила до виконання задуманого, і через 7 років на мальовничому березі річки, там, де нині стоїть мурований Георгіївський храм (р. Івантєєвка), піднялася дерев’яна купольна однопрестольна церква з дзвіницею, виконана в кращих традиціях російського храмового зодчества тієї пори. Зведена вона була на кам’яному фундаменті і зверху покрита листовим залізом.
У грудні 1737 року з Успенського собору Московського Кремля прибула група священиків на чолі з протоієреєм отцем Никифором (Івановим), спрямована для її урочистого освячення. Саме це знаменна подія і прийнято вважати початком історії храму великомученика Георгія, про який йде мова в нашій статті.
Статус приписної церкви
Після ще одного століття населення Вантеева та двох прилеглих до нього сіл значно зменшилася через те, що багато кріпосні селяни були відправлені їх власником – поміщиком Ф. С. Мальгуновым – заселяти інші належні йому території. В ті часи, коли до скасування кріпосного права залишалося ще майже чверть століття, це було звичайним явищем.
З переселенням селян значно зменшилася чисельність прихожан церкви, що була попередниці нині існуючого в Івантєєвці Георгіївського храму. У зв’язку з цим вийшла постанова Святійшого синоду, згідно з яким через нечисленністю приходу – вона втрачала самостійність та приписувалася до храму святого Сергія Радонезького, який знаходився в підмосковному селі Комягина.
З тієї пори і аж до 1918 року селяни окормлялися комягинскими священиками, регулярно здійснювали богослужіння в їх церкви, одержала на цей період статус приписної. Таке становище не змінилося навіть після того, як поруч з нею відкрилася ткацька фабрика, яка згодом стала потужним виробничим комплексом і об’єднала навколо себе велику кількість приїжджих робітників, які поповнили число парафіян.
