Популярність
Після прибуття в Неаполь його репутація злетіла до такої міри, що до 1618 році Рібера вважався найпопулярнішим художником в місті, отримуючи комісійні від таких покровителів, як, наприклад, Козімо II Медічі, великий князь Тоскани і віце-король Неаполя. Перевантажений роботою, Рібера заробив достатньо грошей, щоб переїхати в великий будинок з садом, як раз до народження його перших трьох дітей наприкінці 1620-х років (син Анотонио Сімоне народився в січні 1627 року, а потім його молодший брат Хасінто Томас – в листопаді 1628 року і, нарешті, молодша сестра Маргарита – у квітні 1630 року).
У 1630 році його відвідали Веласкес, а також іспанський посол, який згодом став віце-королем Неаполя. Він замовив для себе кілька робіт.
У 1631 році Рібера був удостоєний честі стати лицарем папського ордена Ватикану. Це одне з найвищих досягнень, на що міг сподіватися будь-художник в Італії.
Успіх Рібери протягом 1630-х років розвинувся до такого ступеня, що до 1640-х років він зміг переїхати з сім’єю в справжній палац у розкішному районі К’яйя, поруч з церквою св. Тереза дельї Скальци.
У 1641 році Рибере пощастило отримати комісію за роботу над найважливішим релігійним об’єктом в місті – каплицею св. Дженнаро у соборі Неаполя.
