Православне настолование
У православній традиції інтронізація – це богослужіння, яке може зводити до відповідного сан не тільки патріарха, але і майбутніх місцевих чи автономних церков. Найчастіше предстоятелі знаходяться в чині архієпископа чи митрополита (за рідкісним винятком).
Ця церемонія проводиться ще з часів перших руських митрополитів, і успадкована від Візантії. Митрополит Іларіон у своїй книзі «Сповідання» пише про себе як про «настолованном».
Сучасне настолование в Російській православній церкві звершується після облачення патріарха належне статусу вбрання, покладання на нього парамана (який позначає приналежність патріарха до малої схимі). Потім патріарха три рази поспіль садять на престол – так зване «горнє місце». Одночасно з цим читаються відповідні молитви, у відповідь на які знаходяться в храмі повторюють останнє слово молитвослів’я – «аксіос». В кінці служби патріарха приносять нові атрибути його церковної влади (омофор, панагії і ін), а потім жезл і білий куколь – основний знак патріаршого сану.
Настолование – це завжди важлива і дуже гарна подія. Інтронізація патріарха Кирила, наприклад, відбулася 9 лютого 2009 року в центральному храмі країни – храмі Христа Спасителя.
У візантійській ж традиції, яку успадкувала православна церква, настолование було сьомим, але не останнім етапом становлення патріарха на престол. Обряд не був втрачений навіть після падіння Візантії в середині XV ст.
