Види інноваційної діяльності в контексті розвитку
Інновації можуть застосовуватися в різних середовищах з різною специфікою та умовами впровадження, що визначає і різноманіття класифікаційних ознак. До основних ознак такого поділу відносять:
- Області застосування. Нові розробки знаходять своє місце в менеджменті, організаційно-виробничих процесах, екології, системи матеріально-технічного забезпечення і т. д.
- Причини виникнення. Науково-технологічний прогрес, як правило, обумовлюється певними запитами суспільства. На нинішньому етапі науково-інноваційного розвитку виділяються стратегічні та реактивні чинники, що визначають потребу в нових ідеях і рішеннях. Стратегічні інновації мають випереджальний характер, ставлячи метою забезпечення конкурентних переваг з перспективою на майбутнє. Реактивні чинники, у свою чергу, продиктовані відповідною реакцією на вже існуючі запити.
- Спрямованість впливу. Знову ж таки, в залежності від сфери застосування механізм дії інновацій може відрізнятися. Так, нововведення можуть сприяти розширенню підприємств, поліпшення внедряемости і модернізації технологій, оптимізації певних процесів і т. д.
- Умови впровадження інновацій. В даному випадку виділяють підтримуючі і підривні чинники модернізації. Підтримує інноваційний розвиток – це процес, спрямований на стимуляцію виробництва з метою підвищення його конкурентоспроможності з поправкою на виконання базових або планових завдань. У другому ж випадку мова йде про перехід на принципово новий якісний рівень, наприклад, для захоплення нових ринків.
- Місце в цільовому процесі впливу. Інновації можуть застосовуватись і в якості основного інструменту покращення того чи іншого показника, і як додатковий засіб підвищення ефективності діяльності об’єкта.
