Про долю ікони
Ікона із зображенням російського царя сьогодні зберігається вдома у Іі Шмідт. Літографії ж, зроблені з образу, жінка стала продавати, щоб вони допомагали росіянам, що зазнає труднощі за кордоном. Кілька літографій опинилися у рідного брата Іі Дмитревны, ігумена Германа, який служив у Рязанській Свято-Микільської богадільні. Він привіз їх у Росію. Одну з них у Свято-Микільської богадільні (Рязань) побачив О. В. Бельченко, став її зберігачем. А сталося це через вісімдесят років після зречення, 15 березня 1997-го. З тих пір з його ініціативи образ государя став кочувати по храмах Росії, ніде довго не затримуючись.
Одним з чудес, пов’язаних з образом імператора, за заявами свідків, є мироточення його ікони, що відбувається в дні особливих урочистостей чи пам’ятних історичних подій, що супроводжується незвичайним неземним ароматом. Образ, перед яким читалися акафісти, мироточил протягом кількох місяців. Наприклад, 28 лютого 1999-го, у свято Торжества Православ’я, літографію передали в знаходиться в Пыжах храм святителя Миколая Чудотворця. Ікона була тут прийнята з особливою урочистістю: перед нею постелили килимову дорогу, дзвонили в усі дзвони, а парафіяни в цей час здійснювали молитви. За свідченнями очевидців, образ Государя в цей день сильно мироточил.
