Фантазія і стартовий фундамент
Фантасти, фанати, кваліфіковані інженери, реально шановні науковці та освічені фахівці завжди думали про штучний інтелект, писали, зітхали і фантазували, як зробити штучний інтелект.
Коли комп’ютери набули чинності та стали демонструвати стабільну роботу, коли програмування зміцніло, а мови програмування взяли статус практичного і надійного інструменту. Коли з’явилися системи управління базами даних і фахівці побачили практичні результати… Тоді навіть рядовий кваліфікований фахівець побачив, яку потужність може дати програма, яка обробляє інформацію. Подумалося: так адже вона може вчитися, вона ж може робити висновки і вирішувати завдання, напевно, вже можна створити штучний інтелект, і це буде крок у майбутнє.
Об’єктивні причини провалу першого
Всі наукові центри і школи почали проектувати експертні системи, створювати бази знань, проектувати інтелектуальні системи і писати популярні статті, порушуючи громадський інтерес.
- Еліта очолила хвилю.
Історично склалися три наукових центру: Новосибірськ, Москва та Київ. Вчені та фахівці з Санкт-Петербурга, Мінська, Казані, Пермі та інших міст час від часу брали участь.
Результатів не було, але розмов і суєти було багато. Між тим, на великих підприємствах вже були впроваджені комп’ютери, вже були створені автоматизовані системи управління та бази даних.
Перша Всесоюзна конференція з штучного інтелекту (Переславль-Залеський, листопад 1988 р.), ввібравши в себе об’ємисті праці еліти, показала нульове інтелектуальний та енергетичний потенціал.
- З технічної сторони всі можливості для створення штучного інтелекту були. Просто у еліти не було потрібних знань і умінь.
Еліта ще не відійшла від створення і управління великими підприємствами з виробництва програм і перебувала в полоні ідей автоматизованого управління технологічними процесами.
- Програма все зробить – стверджувала еліта. Але програма не здатна до розвитку. Програма діє тільки так, як визначив автор.
Ніякого інтелекту не могло навіть зародитися ні в програмі, ні в елітарному знанні.
