Про особливості
Щоб краще усвідомити нюанси художнього простору в літературі, варто звернутися до класичних робіт найвідоміших авторів. Критики традиційно говорять про можливості формування об’ємного і точкового худпространства. Дуже наочно худпространство, яке у своїх романах описував Достоєвський. Воно найбільше подібно сценічної зоні. У його творах час – категорія, яка стрімко мчить вперед. Для порівняння, якщо звернутися до робіт Чехова, можна бачити, що в них фактично застигло.
Ухтомський, аналізуючи художній простір у літературі, протягом часу в різних відомих творах, сформулював новий термін – «хронотоп». Він складається з двох грецьких слів, що позначають місце, час. Таким терміном було вирішено позначати просторово-часову систему. Пізніше Бахтін видав працю, який побачив світ під найменуванням «Форми часу і хронотопу». Тут увага сконцентрована на хронотопе стосовно до різноманітних творів. Вчений проаналізував роботи сучасників, що дійшли з минулих часів романи, включаючи твори, створені в античний період. Вдалося наочно довести: хронотоп від випадку до випадку, від автора до автора сильно варіюється. Хоча при бажанні можна виявити певні подібності між творами різних авторів однієї епохи, частіше єдиний визначальний чинник – ідея автора.
