Припустимо, вас хтось підійшов привітати. Начебто руку трясе радісно, в очі дивиться захоплено, а говорить щось дивне: «Исполать тобі!». Можна і затурбуватися: то на твої розміри, особливо пролунали, натякає, велетнем обзиває, то з лікарняної палати нещодавно вискочив…
Але напружуватися не варто. Співрозмовник дійсно захоплений. Просто він знавець російської мови і висловлює свої почуття забутим словом. Яке ж значення слова «исполать»?
Морфологічні та синтаксичні властивості
Якщо розглядати слово «исполать» з цієї точки зору, воно є вигуком. Це частина мови, яка не входить ні в групу службових (прийменники, сполучники, частки), ні в розряд самостійних (інші слова). Перші з названих допомагають зв’язувати в реченні повнозначні одиниці мови, які несуть лексичні смисли.
Вигуки просто висловлюють певні спонукання, не називаючи їх. Приклади вигуків:
- Гей!
- Ой!
- Ай!
- Ух!
- Ех!
- Ах!
- Ура!
- Караул!
- Браво!
- Пли!
- Боже ти мій!
- Господи!
- Батюшки!
- Та ну!
- Ти бач!
- Ось це так!
Вигук не є членом речення, якщо воно не вживається в значенні інших частин мови. Наприклад, у реченні: «Пролунало загальне исполать» – останнє слово виступає в ролі іменника і буде підлягає.
Етимологія слова «исполать»
В давнину часто вживалися хвалять і возвеличують окличні речення. Коли ж використовувалося слово «исполать» в значенні «слава», висловлювання звучало, наприклад, так:
- Исполать тобі, хоробрий богатир, від ворога оборонивший Батьківщину!
- Русь-матінка, исполать тобі!
У діалектах минулого воно звучало як «сполать» (ударний «а»). Синонімами для «исполать» є:
- честь;
- хвала;
- спасибі.
Історія слова фіксується з XVI століття від грецького виразу εἰς πολλὰ ἔτη, що означать «многії літа!» – побажання довгого щасливого життя. Тому-то «исполать» можна знайти в словниках іноземних слів, що увійшли до складу російської мови (наприклад, А. Чудінова та Ф. Павленкова).
Така етимологія слова «исполать». Значення його зараз відомо не багатьом.
Незаслужено забуте
Слово «исполать» в тлумачних словниках російської мови позначено скороченням «стар.», що означає «старовинне» або «застаріле». Ці обороти сучасної повсякденності активно не вживаються. Вони йдуть з мови разом з явищами чи предметами, які називають. Лексичне значення багатьох з них просто-напросто забувається людьми.
Але художня література, історичні фільми, статті, мовознавчі трактати і, звичайно, прислів’я та приказки зберігають архаїзми та історизми.
А дехто і в побуті не цурається їх. І тим, треба сказати, дуже навіть прикрашає власну мову.
Тепер зрозуміло, коли і як можна (і потрібно!) вживати слово «исполать». Не хочеться, щоб зовсім пішло з життя колишню велич!
