Харківське воєводство і фортеця
В продовження розгляду історії виникнення і розвитку Харкова, потрібно сказати, що він з’явився на піднятому вододільному плато річок Лопань і Харків. Він виник на тому місці, де було повністю зруйновано давньоруське городище, мало площу близько 530 сажнів (1 080 2 метрів).
Фортеця мала розгалужену мережу підземних ходів, які дозволяли непомітно залишати її у випадках необхідності. Наприклад, збройні загони виходили через підземні ходи в тил ворога, який намагався осадити фортеця і атакувати її з тилу. Фортеця належала до Московської держави, перебуваючи на землях Бєлгородського воєводства.
У воєводстві збиралися на поселення малоросіяни, що перебралися з польських і дніпровських малоросійських місць і міст. Вони зводили невеличкі поселення з дерева, зміцнюючи їх.
Поруч з фортецею в 1651 році (за іншим даними в 1652-му) з’явилися переселенці з Надднепровья і Правобережної України. Вони бігли від Руїни у володіння Російського царства під час Хмельниччини (повстання Богдана Хмельницького).
Перший острог Харкова перебудовано у фортецю під керуванням першого харківського воєводи Воїна Селіфонтова. Спочатку перебудова була здійснена неправильно, з великою кількістю порушень. У 1656 році почалася його друга переробка, яка була завершена в 1660 році. Указ про будівництво фортеці в Харкові видав цар Олексій Михайлович. У фортеці проживало 587 людей, здатних її захищати.
Оповідаючи про історію виникнення р. Харкова, необхідно згадати про таке подію. На початку березня 1666 року на харківську фортецю, яка була вірна російському царю, було скоєно напад бунтівними запорізькими козаками під проводом кошового отамана Сірка І.. Однак несподівана контратака харківських козаків, яких очолював сотник Р. Донець, змусила запорожців рятуватися втечею. Їх гнали до Валок Мерефи, при цьому захопивши дві гармати, які сьогодні знаходяться в харківському обласному краєзнавчому музеї. Воєводство проіснувало аж до 1706 року, після чого було скасовано.
