Образи інших героїв
У романі «Іскра життя» автор знайомить свого читача з Агасфером, хлопчиком Карелом, Лебенталем, Вернером і іншими ув’язненими. Кожен із створених автором образів цікавий по-своєму.
Персонажами твору є і фашисти-наглядачі. Читач знайомиться з подіями і з їх точки зору. Використовуючи подібний підхід до викладу теми, автор намагається зрозуміти мотиви вчинків нацистів, а також те, що вони виправдовували свої звірства.
Основний зміст роману
Незважаючи на образність назви твору, його зміст зрозумілий навіть тим читачам, які не схильні до філософським міркуванням. Іскри життя є тим, що ще жевріє в душах в’язнів концентраційного табору, які зовнішнє більш схожі з трупами, ніж з живими людьми. Головне, що забрали у кожного з цих в’язнів, – право вважатися людиною.
Автор задається питанням, над яким пропонує замислитися і своїм читачам: «Чому одні люди вважають, що вони вправі чинити свавілля над іншими?» Ремарк стверджує, що представники «вищої раси» не повинні панувати над тими, хто, на їх думку, має «неправильну» національність. Адже подібне відбувається всупереч усякому здоровому глузду.
Ідеологія фашизму не визнає того, що всі люди рівні. Що ж можуть зробити в такій ситуації в’язні? Як довести, що в’язні – це теж люди? Так, вони безправні, хворі та виснажені. Тим не менш, навіть перебуваючи між життям і смертю, в’язні концентраційного табору знаходять спосіб показати свою людську гідність.
Але не всі люди однакові. Деякі в’язні вже встигли проявити свої самі низинні риси характеру. Заради того, щоб отримати шматок хліба і уникнути покарання, вони йдуть на зраду таких же нещасних, якими є самі. Залишилися серед ув’язнених і ті, кого можна назвати справжніми людьми. Вони відкидають зрада і вважають, що, йдучи по такому шляху, вони уподібняться своїм мучителям, опустившись до їх рівня. Для них набагато простіше померти в результаті тортур, ніж перебувати в одному ряду з нелюдами. Адже дозволити фашистам вбити в собі Людину означає остаточну загибель. Такі ув’язнені в романі проглядаються відразу. Вони постійно намагаються допомогти своїм товаришам і ділять з ними останній шматок. Все це і можна назвати іскрою життя.
Відгуки деяких читачів говорять про те, що в романі їм не сподобався його зайвий натуралізм і песимізм. Однак автора за це осуджувати не варто. Людина, що втратив з-за нацистів свою сестру, навряд чи міг написати життєрадісне твір. Тим не менш Ремарк не переслідував мети зображати катування в’язнів в самих яскравих фарбах. Йому хотілося лише показати своєму читачеві, наскільки легко звичайні, пересічні громадяни здатні перетворитися у холоднокровних професійних убивць, а також наскільки безглуздо поєднання в одному і тому ж людині тяги до жорстокості й любові до музики.
Але головне у творі – це іскра. Та іскра, яка залишається в душах людей, і загасити яку не може ніхто. І нехай вона видається зовсім незначною і маленькою, але саме з неї з часом неодмінно розгориться справжнє полум’я. І цю думку можуть підтвердити деякі цитати з книги «Іскра життя»:
«Дивно, як все змінюється, коли є надія. Тоді і живеш очікуванням. І відчуваєш страх…»
«Наша уява не вміє рахувати. І цифри не діють на почуття — воно не стає від них сильніший. Воно вміє рахувати лише до одного. Але й одного досить, якщо дійсно почуваєш».
«Ненависть і спогади так само руйнують бореться зі смертельною небезпекою Я, як і біль».
«Що залишається у людей, котрі захлинаються у вогняному вирі війни? Що залишається у людей, у яких відняли надію, любов — і, по суті, навіть саме життя? Що залишається у людей, у яких не залишилося просто нічого? Всього-то — іскра життя. Слабка, але — негасима. Іскра життя, що дає людям силу посміхатися на порозі смерті. Іскра світла — в непроглядній пітьмі…»
«Майже будь-який опір можна зломити; це питання часу і відповідних умов».
«Безрозсудна хоробрість — це самогубство».
«Потрібно завжди думати про найближчої небезпеки. Про сьогоднішню. А завтра — про завтрашній. Все по порядку. Інакше рехнуться можна».
«Смерть так само заразлива, як і тиф, і поодинці, як не чини опір, дуже легко загнутися, коли всі навколо тільки й роблять, що подихають».
«Життя є життя. Навіть сама жалюгідна».
«Треба розраховувати тільки на те, що тримаєш в руці».
У статті була представлена інформація про роман Еріха Марії Ремарка “Іскра життя”, відгуки про книгу і найвідоміші цитати.
