Эксплицитная пам’ять
У далекому 1967 році американський вчений і психолог Річард Ребер провів експеримент. Він демонстрував групі людей послідовності букв, складені за певним алгоритмом. Для чистоти експерименту учасники нічого про алгоритм не знали. Але все ж люди вловили закономірність, нехай і підсвідомо, і з легкість дізнавалися інші комбінації літер, побудовані за цим же принципом. Так Ребер з’ясував, що існує два основних види пам’яті:
- Імпліцитна – це несвідома пам’ять, заснована на навичках, рефлексах, запам’ятовуванні. Наприклад, батько в ранньому дитинстві розмовляв зі своєю донькою англійською мовою. Коли вона пішла в школу і почала вчити цю іноземну мову, то слова в голові дівчинки почали відтворюватися самі по собі.
- Эксплицитная пам’ять – це коли ми згадуємо щось усвідомлено. Зазвичай потрібні зусилля і час для того, щоб відтворити в своїй голові щось з минулого. Наприклад, на іспиті ми намагаємося пригадати раніше вивчений матеріал.
Когнітивний психолог з Канади Эндель Тульвинг вважає, що існує два типи эксплицитной пам’яті:
- Семантична – це часто уживана лексика, загальні знання.
- Автобіографічна – це спогади епізодів із життя. Вони зазвичай прив’язані до певного місця і проміжку часу.
