Повернемося до школи
Ще одне місце, в якому розвивають конвергентний тип мислення, – школа. Всі завдання, будь вони математичні, фізичні або навіть біологічні, заздалегідь передбачають правильну відповідь (нерідко знайти його можна в кінці підручника). Що ж тоді оцінюється? Оцінюється те, наскільки шаблонно ви приходите до цієї відповіді і наскільки швидко вам дається рішення по заданої вчителем схемою. Адже часто бували випадки, коли викладач відмовлявся ставити п’ятірку учневі, який вирішив задачу за іншою формулою і відповідь вийшов вірним, але викладач цьому не навчав. З одного боку, конвергентне мислення вчить нас порядку, правилам, лінійності, але, з іншого боку, це теорія, яка на практиці виявляється зовсім марною.
Креативність і відсутність стандартів
Зараз ви зрозумієте, що дивергентне і конвергентне мислення – це полярні поняття. Вони принципово відрізняються один від одного і іноді навіть є взаємовиключними. Отже, дивергентне мислення – це методика вирішення проблем, при якому людина розглядає безліч варіантів, не зупиняючись на чомусь одному. Приходить він до своїх численних рішеннях не за будь-яких шаблонів, а спираючись лише на власну інтуїцію і передчуття, що потрібно зробити так і так, а ось так не вийде. Сам термін походить від латинського слова divergere, що перекладається як “розходитися”. Тобто щодо однієї задачі або проблеми, шляхи її вирішення розходяться, причому іноді неймовірно широко. Деякі психологи називають такий тип мислення віялоподібним, так як з однієї точки виходить безліч “променів”, які спрямовані в різні сторони.
