Розподіл ролей
У житті малюків до 2-3 років чоловік не грає особливої ролі. Такі малюки все ще відчувають себе єдиним цілим з матір’ю і не сильно страждають, що ввечері їх не лоскоче під пахвами щетиниста щока втомленого після роботи батька.
Звичайно, з життя таких дітей випадає цілий пласт приємних спогадів, ніби вечірньої книжки у тата під боком, пускання корабликів у ванній, жвавих ігор в конячку і вершника, доганялок по вихідним. Однак у перші роки життя дитини жаліти і допомагати потрібно саме матері: як правило, саме вона перебуває в пригніченому стані, може переживати післяпологову депресію або відчай.
Це не дивно: те, що в повних сім’ях батьки ділять навпіл – прогулянки, купання, нічні капризи, соплі і кризи – в неповних лягає на плечі однієї-єдиної жінки. Наявність поблизу бабусі іноді не тільки не допомагає, а часом погіршує ситуацію: важкі розмови на кухні про нещасливу долю дочки, постійні нотації з приводу і без, нав’язування свого батьківського досвіду може остаточно зіпсувати і без того важкий стан жінки.
Буває і зворотна ситуація, коли бабуся бере на себе всі турботи по догляду за немовлям і відправляє дочку “влаштовувати” своє життя. Незважаючи на удаваний позитивний настрій такий розстановки, вона вкрай руйнівна.
Материнський інстинкт і любов не завжди запускається з першим криком немовляти, вона, подібно будь-якому глибоке і щире почуття, виховується і зростає з щоденної рутини і турботи про малюка. В організмі матері, відірваної від турбот про дитину, якого вона не так давно народила, запускається особливий механізм, умовно названий “переживанням втрати”. Він руйнує гормони, відповідальні за формування прихильності, і однаково згубний і для матері, і для дитини.
Таким чином, молода жінка, змушена ростити дитину без батька, в перші роки його життя повинна зануритися в материнство, а бабусі залишити її власну роль.
