Освіта пакту
Початок історії Багдадського пакту було покладено 24 лютого 1955 року, коли Туреччина і Ірак, досягнувши домовленості, уклали угоду про взаємне співробітництво з метою спільної організації безпеки і оборони. Дана угода була відкритим для всіх держав регіону, визнаних обома союзниками. У квітні того ж року в Багдаді було укладено договір між Великобританією та Іраком, який затвердив зарахування туманного Альбіону до цієї угоди. Кілька місяців тому до нього примкнули Пакистан (23 вересня) та Іран (3 листопада). Установче засідання пакту з спільною участю глав урядів Великобританії та близькосхідних країн (Туреччини, Іраку, Пакистану та Ірану), а також в ролі світового спостерігача делегації США, відбулося в Багдаді 21-22 листопада. Підсумком зустрічі стало підписання договору, який увійшов в історію під загальною назвою «Багдадський пакт».
Варто зазначити, що весь етап формування пакту виходив на тлі конфронтації між США та Англією за контроль цього блоку. Втрата високих позицій останньої, яка сталася внаслідок провальної місії в Єгипті в 1956 році, послужила підставою того, що з січня 1957 року керівна роль у Близькосхідному регіоні фактично перейшла до Сполученим Штатам. Франція від участі в угоді було усунуто через те, що вона втратила своїх основних позицій в цій зоні ще в 1946 році (виведення французьких збройних сил з Сирійської та Ліванської республік), а також з причини імперіалістичних розбіжностей з організаторами пакту.
