Чи замислювалися ви коли-небудь, чому на деяких людей постійно нападають? Грабують, крадуть речі, можуть навіть зґвалтувати або побити? А інших не чіпають і подібні нещастя їх обходять стороною? Чим відрізняються ці типи людей на психологічному рівні і чому перші притягують маніяків і гвалтівників?
Визначити, що таке віктимологія можна з назви. Наука (Logos) про жертви(Viktima). Різновидом її є кримінологічна віктимологія вивчає поведінку потерпілих від злочинців. Чим відрізняється поведінка людей, які вважають себе жертвою на рівні підсвідомості? Розглянемо детальніше.
Історія
Розвиток віктимології почалося ще до нашої ери. У міфах Стародавньої Греції є згадки про Ореста. Притча оповідає про батька, який приніс у жертву дочку. Внаслідок цього був убитий її матір’ю, а вона в свою чергу умерщвлена сином. Подібна схема стала основою правосуддя стародавніх греків і вважалася справедливою для того часу. Мислитель Анаксимандр (Ін.Греція, приблизно 610-547гг до н. е) писав:
«І невинним є в чому покаятися!»
Таким чином, жертві приписувалася відповідальність за дії кривдника. Пропонувалося оцінити свою поведінку і виявити власні помилки, спонукали злочинця до дії.
У буддизмі є приказка: «Хто сам не несе в собі зло, той не отримає зла». Звідси виводиться причинно-наслідковий зв’язок між жертвою і злочинцем. То ж згодом буде розглядати кримінологія.
З розвитком культури віктимологія набуває більш чіткі постулати і переконання. Наука розвивається і погляди вчених на психологічну зв’язок потерпілих від насильницьких дій і їхніх мучителів змінюється. Змінюється і шлях розвитку віктимології.
