Поняття наративного інтерв’ю має на увазі під собою концепцію, засновану на здатності людини розповідати. Розповідь є засобом передачі інформації, основою людських взаємин. Головна мета будь-якого виду наративного інтерв’ю – виявити біографічні процеси, характерні для певної особистості або групи. Виявляються вони з точки зору безпосередньо оповідачів.
Широке розуміння
У більш широкому розумінні це сприйняття якісних відомостей, які стосуються будь-якої сфери суспільного життя. Як правило, мова йде про проблеми, які пов’язані з реформами і змінами. Передумови для наративних опитувань, інтерв’ю полягають в тому, що особистість володіє певними знаннями, навичками в питанні побудови розповіді, також у відтворенні власної біографії. Розповідь має ту ж структуру, що і життєвий процес особистості. По суті це кристалізація всього пережитого ним до даного моменту часу досвіду.
Гомологія при нарративном інтерв’ю можлива, тільки якщо інформатор говорив про події власного життя, а не чиєї-небудь ще. Головний принцип подібного викладу – відсутність можливості підготуватися до розповіді. В такому випадку людина менше орієнтується на необхідність пред’явити презентацію себе.
Найважливішим значенням в аналізі наративного інтерв’ю, в ньому самому володіє відзначення того, якими правилами і принципами керується оповідач. Виявляється і те, наскільки цілісний і закінчений він представив текст. Зазначаються моменти, на яких оповідач концентрує увагу, за наведеними ним у нарративном інтерв’ю прикладам в аналізі визначається досить багато про особистості. Визначається і те, наскільки послідовний розповідь.
На початковому етапі наративного інтерв’ю найважливішим завданням є перетворення опитуваного в оповідача. Для цього фахівець вдається до ряду прийомів.
Починається опитування, головний розповідь, потім слідують додаткові питання щодо моментів, згаданих у ході розповіді. Завершується наративна інтерв’ю поясненнями, оцінками.
