Про включеному спостереженні
Воно застосовується дослідником у ході опитувань даного типу. Важливо враховувати, що включене спостереження і наративна інтерв’ю відносять до якісних методів дослідження. Включене спостереження спрямоване на вивчення особистості в її природному середовищі. Дослідник вільна від зовнішнього контролю. Таким методом користуються, щоб глибше дізнатися мотивацію людини.
Включене спостереження і наративна інтерв’ю можуть використовуватися по-різному. Адже роль дослідника може бути різною.
По крокам
Всього в ході подібних досліджень робиться 6 кроків. На першому аналізуються вихідні життєві дані людини, будується биограмма, яка і використовується для аналізу тексту.
На другому кроці висуваються перші припущення щодо ідентичності особистості. Дослідник враховує знайомство, користується власними знаннями в області соціології, історичних контекстів. Обов’язково потрібно дистанціюватися від безпосередньо тексту та оцінки оповідача. Окремо розрізняється розповідь про досвід і безпосередньо лінія подій.
На даному кроці використовується особливий спосіб аналізу. Біографію читають повністю, а після в ході групової дискусії відновлюють хронологію подій, висуваючи версію про те, в чому полягає суть наративного «я». Наприклад, це може бути «успішна дівчина, яка долає труднощі», «унікальна особистість, неповторна за внутрішнім змістом».
На третьому кроці аналізується все оповідання, яке орієнтується на відновлення гештальта автобіографії. Дослідник визначає наративні секвенції, відповідаючи на питання, з якої причини їх вибудовують в даній послідовності. Тут враховується, з якої причини оповідач змінює одну тему на іншу, чому він вибрав саме таке закінчення власного оповідання.
Важливо звертати увагу на особливості мови, в яких містяться ключі до відповідей на дані питання. Це можуть бути маркери «потім», «раптом», завершальні фрази. Коду містить в собі весь кінцевий сенс оповідання. Це якесь міркування, аргумент, який приводиться до кінця секвенцій. Коду пов’язується безпосередньо з теперішнім часом і загальним ходом розповіді.
На четвертому кроці порівнюються биограмма і наратив з контекстом розповіді. Дослідник виявляє, з якої причини людина відходить від послідовності в оповіданні, на чому він загострює увагу, а що опускає як незначне. Виявивши, чим спровоковане таке поведінку, можна знайти ключ до розуміння особистості.
На п’ятому кроці в подробицях аналізуються уривки тексту. Аналізуючи окремі секвенції, необхідно виділяти ключові категорії, які описують безпосередньо досвід людини. В результаті образ наративного «я» значною мірою уточнюється, реконструюється на основі окремих уривків розказаного. Наприклад, варто звернути увагу на окремі моменти ніби допомоги брата в ході подолань негативних обставин в шкільні роки життя.
Варто загострити увагу на кодах секвенцій – наприклад, якщо людина говорить: «Я впоралася з навчальною програмою, незважаючи на те що це було важко», кодою є оцінка навчального процесу як закінченого етапу.
Техніка аналізу полягає у виділенні розповіді про біографію з подій, після визначається те, з якими емоціями це розповідав чоловік, це дозволяє визначити, що було найбільш значущим, а що – незначним. Потім дослідник, визначивши кодом, інтерпретує безпосередньо представлені в ході опитування події.
На шостому кроці уточнюється уявлення про нарративном «я», образ якого вже був сформований в ході попередніх кроків. Відбувається перевірка версій про причини перемикання тим, вибору деякого подієвого ряду в якості найбільш значимого. Оцінюється і перевіряється версія причини витіснення деяких спогадів – так, проблеми зі здоров’ям опускаються в ході розповідей про успіхи на професійній ниві. Вже після всього цього дослідник займається визначенням типу біографічного оповідання.
