Історія заснування Олександрівської слободи
Перші згадки про існування посада на березі річки Сірої відносяться до середини XIV століття. Ми не знаємо, чим це місце сподобалося Великому князю Василю III, але він обрав його своєю літньою резиденцією. Вже наприкінці 1513 року тут стояв обгороджений з усіх боків мурами кремль. Цар приїжджав сюди не тільки з сім’єю, але і всім двором.
У 1526 році Василь Іоаннович одружився вдруге – на Олені Глинської. Коли вона овдовіла, то полягала регентшею при своєму 3-річного сина, який пізніше став відомий всьому світу як цар Іван Грозний. У 1565 році він разом зі своєю особистою гвардією прибув в Олександрівську слободу і оселився в кремлі. Лише «на невелике час», як повідомляють літописи, віддалявся цар із своєї столиці Опричнини. Він навіть брав там іноземних послів. Іван Грозний замінив дерев’яні стіни кремля цегляними.
Там, де зараз височіє Успенський монастир (Александров), стояли кам’яні палати, палацові споруди та казарми опричників. Їх цар, перебуваючи в богомольном настрої, обрядив в чернечі ряси і ввів церковний статут. Але після смерті свого сина Івана Грозного залишив Александров і вже більше ніколи туди не повертався.
