Щоб контролювати роботу підприємства, застосовується спеціальна система показників. З їх допомогою можна досліджувати різні аспекти діяльності організації, виявити слабкі сторони процесів. Розробивши низку заходів, компанія може усунути негативні тенденції, які намітилися у виробничій сфері. Це дозволяє випускати конкурентоспроможну, рентабельну продукцію. Які виробничі показники застосовуються в ході аналізу? Приклади їх розрахунку будуть представлені далі.
Загальне поняття показників
Показниками називаються результати якісної та кількісної оцінки стану об’єкта дослідження, виражені в числовому вигляді. Існують різні групи показників, які дозволяють оцінити ефективність роботи організації з різних точок зору.
Розглядаючи поняття виробничих показників, потрібно зазначити, що вони досліджуються в процесі діяльності компанії, яка пов’язана з виробництвом товарів, наданням послуг. В ході аналізу враховують якісні і кількісні показники. Останні виражаються в числовому еквіваленті. Деякі типи показників регулюються на законодавчому рівні. Інші вводяться в ході діяльності компанії. Виробничі показники групують так:
- норми;
- показники витраченого часу;
- трудові ресурси;
- виробництво готової продукції;
- фінансові показники.
Застосовуючи подібні групи в ході аналізу, можна всебічно оцінити ефективність виробництва, а також знайти резерви для поліпшення цього процесу на підприємстві.
Основні виробничі показники ділять на такі групи:
- Масштабні. Демонструють рівень, який був досягнутий компанією в ході її виробничої діяльності. Для цього досліджують оборотні та основні фонди, статутний капітал та інше.
- Абсолютні. Це підсумкова величина, яка визначається за одиницю часу, наприклад прибуток, оборот, витрати та інше.
- Відносні. Це відношення (порівняння) двох показників перших двох груп.
- Структурні. Відображають частку окремого елемента в загальній сумі. Показники виробничої структури часто розглядають у динаміці, що підвищує інформативність методики.
- Приростные. Відображають зміну показників за певний період по відношенню до початкового значення.
Норми
В ході дослідження показників виробничої діяльності часто застосовують норми для визначення необхідної кількості ресурсів і прибутку. Нормування дозволяє проводити періодичний контроль виконання виробничих програм. Для цього розробляють систему гранично допустимих величин. Таким критеріям повинні відповідати основні виробничі показники. Це говорить про ефективність роботи організації.
Норми виробничих показників поділяють на групи за видами ресурсів. Це дозволяє всебічно оцінити процес виготовлення продукції. Нормуванню підлягають такі виробничі ресурси:
- час;
- трудові ресурси;
- витрата матеріалів;
- енергоресурси;
- інструменти;
- запасні частини.
Якщо перераховані показники виходять за межі встановлених норм, це говорить про недотримання технології виробництва. Подібні факти призводять до виготовлення неякісної продукції, підвищення її собівартості, зниження обороту та обсягів випуску. Тому в ході виробничого циклу постійно контролюються представлені показники з метою недопущення перевищення нормативів, підтримки процесу виготовлення продукції на потрібному рівні.
В ході оцінки виробничих показників розглядаються основні нормовані характеристики. До основних з них відносяться:
- час виробництва одиниці продукції;
- кількість виробленої продукції в одиницю часу;
- чисельність робітників, що припадає на одиницю виробничого устаткування;
- випуск продукції одним працівником в одиницю часу;
- витрата матеріалів, напівфабрикатів, сировини, енергоресурсів, які потрібно витратити на виробництво одиниці продукції.
Щоб виконати розрахунок, представлені показники виражають у числах. Це дозволяє порівняти їх з плановим значенням. Наприклад, норма випуску кількості готової продукції в одиницю часу становить для цеху 150 тис. деталей в місяць. Фактично було виготовлено 155 тис. деталей. Цех перевиконав норму на 5 тис. деталей, що є позитивною тенденцією, що свідчить про правильної організації виробничого процесу.
Недоліком цієї методики є факт, що не всі показники можна нормувати. При цьому на вдосконалення методики і підгонку її під існуючі умови виробництва потрібно час. Створення критеріїв нормування повинно ґрунтуватися на великому досвіді, а також глибоких дослідних роботах.
Витрачений час і чисельність робочих
При проведенні оцінки показників виробничої продукції до уваги береться час, за який вона була виготовлена. Це дозволяє оцінити роботу персоналу організації. Звідси випливають норми продуктивності праці, визначається кількість трудових ресурсів, витрачений на виготовлення продукції.
Показник часу розглядається з різних точок зору і може бути:
- календарним;
- фактичним;
- явочним.
Найбільш загальним, абстрактним є показник календарного часу. Його ділять на номінальне значення і регламентований період відпочинку. Останній включає в себе всі вихідні і святкові дні в періоді.
Фактичний час роботи менше номінального показника. Це пояснюється наявністю певної кількості днів, під час яких співробітникам офіційно дозволено не виходити на роботу. Сюди відносять період відпустки, лікарняного, а також дні, дозволені для пропуску управлінцями компанії.
Явочное час визначають за допомогою вирахування з фактичного показника прогулів. Щоб зрозуміти, як проводиться облік виробничих показників часу, потрібно розглянути приклад. Так, у жовтні працівник був у відпустці 7 днів. Після цього він не вийшов на роботу 1 день.
Календарне час в цьому випадку розраховується так: 31 день – 9 вихідних = 22 дні.
Фактичний час обчислюється так: 22 дні – 7 днів = 15 днів.
Явочное час: 15 днів – 1 день = 14 днів.
Чисельність робітників визначається за показниками расстановочного та облікового штату. В першому випадку кількість персоналу визначають по робочих місцях на підприємстві. Це дозволяє визначити норми обслуговування агрегатів, верстатів та іншого обладнання, а також продуктивність праці.
Списковий штат складається з расстановочного штату і резерву працівників на час відпустки, лікарняного, іншого регламентованого відпочинку.
Виробництво готової продукції
Показники виробничої продукції розглядаються з різних позицій при проведенні дослідження. Це необхідно для визначення прихованих резервів для розвитку різних напрямків. Продукція промислового виробництва може бути основною, побічною і сполученої.
До першої категорії належить результат роботи компанії, в який не входять відходи, браковані вироби. Вона становить більшу частину реалізації компанії.
Побічної називається продукція, яка випускається разом з основною. Вона має певну цінність, але не є метою виробництва компанії. Наприклад, у металургійній промисловості на труби встановлюють спеціальні уловлювачі пилу. Цю продукцію можуть використовувати інші підприємства в якості сировини.
Іноді при виробництві продукції з однієї сировини виходить одночасно кілька видів виробів, які називаються спряженими.
Щоб проаналізувати основні виробничі показники, на підприємстві ведеться облік номенклатури продукції. З її допомогою можна досліджувати основну спеціалізацію компанії, а також напрямку її виробничої діяльності. На кожну позицію номенклатури може містити кілька різних виробів. Вони відрізняються зовнішнім виглядом, конструкцією та іншими характеристиками.
Щоб оцінити особливості випуску та динаміку показників всіх виробів на підприємстві, що аналізується їх асортимент. Це більш розширений список порівняно з номенклатурою. У неї входять вироби, які відрізняються типорозмірами, якістю, іншими характеристиками. Дослідження асортименту та номенклатури дозволяє провести дослідження структури випуску продукції.
Витрати
Розглядаючи види виробничих показників, варто відзначити таку важливу категорію, як витрати. Їх відстежують в динаміці, досліджують структурні зміни і порівнюють з результатом.
Витрати складаються з витрат на купівлю сировини, матеріалів, енергії, інструментів. Також сюди відносять організаційні та підготовчі процедури, амортизацію.
На підприємстві також можуть виникати витрати на ремонт та утримання обладнання, адміністративного апарату, оплату праці працівників. Якщо приміщення для виробництва беруть в оренду, на неї виділяються певні кошти. Це також витрати організації. Використання кредиту призводить до появи витрат на сплату відсотків за користування цим капіталом. Щоб оцінити зв’язок витрат з кінцевим результатом, застосовується класифікація елементів затрат. Для аналізу виробничих показників розраховують:
- Виробничі витрати. Це вартість усіх зусиль, які були зроблені з метою отримання готової продукції (товарів або послуг). Це витрати, які виникають в процесі виробничої діяльності, а також витрати на збут, рекламу, операції на грошові та інтелектуальні вкладення. Вони потрібні, щоб виготовити не просто продукцію, а товари або послуги, яких потребує споживач, за що він готовий платити.
- Витрати на забезпечення. Вони не спрямовані на створення певних цінностей. Але вони необхідні, щоб доставити готову продукцію споживачеві, оформити замовлення. Сюди відносяться витрати на розвиток персоналу. В реальності цієї статті витрат багато в чому залежить результат діяльності компанії. Багато організацій прагнуть знизити до мінімуму такі статті витрат. Але тут важливо визначити, на які з них доцільно виділяти фінансування, а без яких можна обійтися.
- Витрати охоронного, попереджувального типу. Вони націлені на запобігання розвитку несприятливих подій і ситуацій. Ця стаття витрат обов’язкова для всіх підприємств. Це дозволяє попередити розвиток збою в області збуту, передбачити та попередити негативні наслідки зміни споживчого попиту при неправильних діях постачальників.
- Непродуктивні витрати. Це вартість зусиль, які не призводять до отримання результатів. Це такі несприятливі фактори, як простої обладнання, холостий пробіг транспорту і т. д. Цей тип витрат вимагає ретельного вивчення і мінімізації. Для цього застосовують нові, досконалі технології, ведуть продуману маркетингову політику і т. д.
Собівартість
Розглядаючи характеристики виробничих показників, варто відзначити таку важливу категорію, як собівартість продукції. Це сума поточних витрат, виражена в грошовому еквіваленті. Вони виникли на підприємстві у звітному періоді і пов’язані з реалізацій і виробництвом. Сюди входять як результати праці минулих періодів, перенесені на продукцію, наприклад, амортизація, вартість сировини, інших матеріальних ресурсів, так і витрати на оплату праці працівників всіх категорій, інші поточні витрати.
Розрахунок собівартості виробляється за калькуляційними статтями. Для цього застосовується проста формула: виробнича собівартість = матеріальні витрати + зарплата працівникам + амортизація + інші витрати.
До інших витрат можна віднести загальногалузеві і загальновиробничі витрати, а також цільові фінансові інвестиції. У формулу розрахунку собівартості можуть входити різні статті витрат. Вони виникають виключно в процесі виробничої діяльності підприємства. Розглядаючи кожну статтю калькуляції в динаміці, можна визначити структурні зміни цього показника, зробити висновки про основний діяльності організації.
Розглядаючи приклади виробничих показників, варто зазначити, що для визначення чистого прибутку, яка є важливою характеристикою ефективності роботи підприємства, застосовується особливий розрахунок:
- Виручка від реалізації – собівартість = валовий прибуток.
- Валовий прибуток (комерційні витрати + податки + дивіденди) = чистий прибуток.
Отриманий результат застосовується в ході розрахунків рентабельності роботи підприємства, що дозволяє оцінити ефективність і доцільність застосування ресурсів підприємства.
Приклад розрахунку
Щоб розуміти принцип визначення собівартості, потрібно розглянути розрахунок виробничих показників на прикладі. Так, підприємство у звітному періоді понесло наступні витрати:
- сировина – 50 млн руб.;
- напівфабрикати – 3 млн руб.;
- залишки матеріалів – 0,9 млн руб.;
- заробітна плата – 45 млн руб.;
- енергетичні витрати – 6 млн руб.;
- премії персоналу – 8 млн руб.;
- відрахування до ПФ – 13,78 млн руб.;
- витрати загальвиробничою групи – 13,55 млн руб.;
- вартість роботи інструментальних цехів – 3,3 млн руб.;
- загальні господарські витрати – 17,6 млн руб.;
- шлюб – 0,94 млн руб.;
- недостача в межах норми – 0,92 млн руб.;
- недостача понад норми – 2,15 млн руб.;
- незавершене виробництво – 24,6 млн руб.;
На першому етапі визначаються матеріальні витрати: 50 – 0,9 = 49,1 млн руб.
Далі додаються витрати на напівфабрикати, енергію: 49,1 + 6 + 3 = 58,1 млн руб.
Наступним кроком буде підрахунок витрат на оплату праці: 8 + 45 + 58,1 + 13,78 = 124,88 млн руб.
До отриманого значення додають загальновиробничі та загальні господарські витрати: 13,55 + 3,3 + 124,88 + 17,6 = 159,33 млн руб.
З показника недостачі, яка вийшла понад норму, треба відняти результат нестачі нормованої: 159,33 + 2,15 – 0,92 = 160,56 млн руб.
У звітному періоді потрібно відняти суму витрат на незавершене будівництво, так як він буде враховуватися у наступному періоді: 160,56 – 24,6 = 135,96 млн руб.
Отриманий результат є сумою виробничої собівартості.
Рентабельність
Серед показників виробничої діяльності одним з найбільш важливих є рентабельність.
Він відображає, наскільки ефективно компанія використовувала свої ресурси, щоб отримати прибуток. Найчастіше в ході аналізу застосовують такі показники:
- Рентабельність виробництва дозволяє оцінити доцільність застосування активів організації в звітному періоді. Для проведення розрахунків показник прибутку ділять на виробничі фонди.
- Рентабельності продукції – дозволяє охарактеризувати ступінь ефективності застосування ресурсів у процесі випуску продукції. Для цього виручку від реалізації ділять на собівартість продукції.
Ефективність використання окремих статей витрат
Щоб оцінити вплив на загальний результат приватних виробничих показників, їх визначають ефективність в розрізі певних статей витрат. Так, можна визначити, чи правильно застосовувались у звітному періоді матеріальні, трудові ресурси, виробничі фонди і т. д.
Для цього застосовуються приватні виробничі показники. Так, для визначення ефективності використання основних фондів прораховують коефіцієнти фондомісткості, фондовіддачі. Для визначення результатів використання матеріалів і сировини застосовуються показники матеріаломісткості та матеріаловіддачі. Подібні показники обчислюють і в області трудових ресурсів:
- Віддача трудовитрат = обсяг готової продукції/витрати на оплату праці.
- Трудомісткість = витрати на оплату праці/обсяг продукції.
Ще кілька показників
В ході проведення аналізу основної діяльності компанії можуть застосовуватися різні виробничі показники. Їх вибір залежить від цілей дослідження. Крім перерахованих показників аналітики можуть розраховувати:
- Продуктивність – визначається як відношення прибутку до витраченим на основну діяльність ресурсів.
- Платоспроможність – порівнюється кількість боргів з результатами прибутку.
- Оборотність – порівнюється розмір запасів з обсягом продажів у звітному періоді.
