Девана
Ця богиня протегувала слов’янським мисливцям. Матір’ю Деваны була Діва Подолу, а батьком – сам Перун. Відповідно, богиня припадала Сварогу онукою. Чоловіком ж її був Святобор, бог лісів, гаїв і частково покровитель мисливців.
Одним із символів цього божества був вовк-альбінос. Серед слов’янських племен існувало повір’я, що якщо людині зустрівся або ж привидівся білий вовк, то в цю добу не можна полювати, а слід віддати почесті Деване.
Протегувала Богиня не тільки людям, зайнятим мисливським промислом, але і всім мешканцям лісів. Якщо людина вбивав звіра чи птаха не для прожитку або ж хутра на одяг, то його чекали страшні кари. Згідно міфологічних уявлень, Девана насылала на любителів кривавих забав отруйних змій, від укусу яких люди гинули в страшних муках.
Слов’яни представляли цю богиню молодою вродливою жінкою з зеленими очима і рудим, мідного відтінку, волоссям. Одягнена вона була в наряди з шкур з наявністю капюшона у вигляді голови тварини – ведмедя, лисиці, вовка. Згідно з повір’ями, Девана виходила на полювання в безвітряні ночі при повному місяці. Люди в цей час в ліси не входили, щоб не гнівити її.
Образ богині досить суперечливий. Згідно з легендами, вона боролася за верховну владу з самим Сварогом, билася з Перуном і заманювала людей в глушині лісових хащ в хатину, звідки відправляла прямо в замогильне царство. Але всім цим Девана промишляла до заміжжя. Після того як, втомившись від норову і підступності дочки, Перун віддав її Святогор, богиня залишила свої домагання на владу і перестала докучати забрели в лісові хащі людям.
