Василь Іванович Агапкин – відомий вітчизняний композитор і військовий диригент. Автор кількох десятків популярних творів. Найбільшу популярність йому приніс “Марш слов’янки”. У цій статті ми розповімо про його біографії і творчості.
Дитинство і юність
Василь Іванович Агапкин народився в селі Шанчерово в Рязанської губернії. Він з’явився на світ у 1884 році. Ріс в небагатій селянській родині.
Його батько Іван Іустіновіч в пошуках кращого життя перебрався в Астрахань, де влаштувався на роботу вантажником. Мати героя нашої статті померла приблизно через рік після його народження. Тоді Іван Іустіновіч одружився вдруге на пралі Ганні Матвіївні, яка працювала в астраханському порту. Вона і виховала Василя.
Коли хлопчикові було десять років, його батько помер. Він остаточно підірвав своє здоров’я на важкій роботі. Ганна Матвіївна, отримувала мізерну платню, розуміла, що самій їй не вистачить грошей, щоб прогодувати ще й хлопчика. Тому відправила Івана разом з двома своїми дочками просити милостиню.
Син полку
Протягом декількох років дитина виживав завдяки подаяниям добрих людей. Вирішальним у біографії Василя Івановича Агапкіна став епізод, коли він зустрів на вулиці військовий духовий оркестр. Він прибився до музикантів. До нього поставилися як до сина полку, зарахувавши учнем в оркестр Царевського резервного батальйону. З’ясувалося, що у нього практично ідеальний музичний слух.
В 14 років він вже був кращим корнетістом-солістом полку. Після цього вся його доля була пов’язана виключно з військовими оркестрами.
Тамбовський період
У 1906 році Василя Івановича Агапкіна призвали на військову службу. Він відправився в драгунський полк, який стояв під Тіфлісом. Коли його служба через три роки закінчилася, герой нашої статті приїхав в Тамбов.
На початку 1910 року він вступив на надстрокову службу, отримавши призначення трубачем у запасний гарматний полк. Тут Василь Іванович Агапкин влаштував своє особисте життя. Він одружився з тих пір був сімейною людиною.
Вже починаючи з осені 1911 року, Агапкин без відриву від проходження військової служби приступив до занять у класі мідних духових інструментів при місцевому музичному училищі. Його наставником став педагог Федір Михайлович Кадичев. У той час герой нашої статті з дружиною жив на вулиці Гімназичній.
Написання маршу
Розповідаючи коротку біографію Василя Івановича Агапкіна, потрібно згадати про Першу Балканську війну, яка почалася в 1912 році. Це було протистояння Греції, Болгарії, Чорногорії та Сербії проти Османської імперії.
У той час керівництво Росії вирішило підтримати слов’ян, які брали участь у конфлікті. Для цього на фронт були відправлені добровольці. Під впливом цих подій Агапкин пише марш “Прощання слов’янки”. Твір швидко стає популярним. Це найвідоміше творіння героя нашої статті, завдяки якому сьогодні його ім’я знають практично всі. У Тамбові з нагоди цієї знаменної події навіть збереглася пам’ятна плита, що в черговий раз підтверджує, яке значення ця подія мала в біографії в. І. Агапкіна.
Існує й інша версія створення цієї мелодії. На думку деяких дослідників, вона була написана на території Вірменії в містечку Гюмрі, коли композитор проходив там службу. В цьому випадку створення твору пов’язують з піднесенням національно-визвольного руху в Болгарії. Нібито саме цими подіями надихався Агапкин, коли писав “Прощання слов’янки”.
Значення маршу
Марш “Прощання слов’янки” Василя Івановича Агапкіна мав величезне значення, ставши національної мелодією, що символізує проводи на війну або в далеку подорож. За кордоном вона є однією з найбільш впізнаваних з тих, які асоціюються з Росією.
На фото – скульптурна композиція “Прощання слов’янки” в Мінську.
Подібна популярність “Прощання слов’янки” Ст. Агапкіна пояснюється максимальною простотою і мелодійністю. Їй притаманна співучість, плавність і чітка функціональна визначеність. Важливо, що в марші збережені традиційні жанрові ознаки. У головній темі вгадуються зв’язку з увертюрою “Егмонт” Бетховена.
На думку деяких музикантів, Агапкин взяв за основу народну пісню часів російсько-японської війни, яка була популярною серед солдатів, неабияк її обробивши. Завдяки оригінальному і легко запоминаемому напеву, марш швидко поширився.
Особливо популярним він став після Жовтневої революції. В першу чергу, в білому русі. Пояснюється це тим, що під час Першої світової війни на мотив маршу була покладена пісня “Вспоили ви нас і вигодували…”. До нашого часу вона дійшла в трьох різних варіантах. Марш “Прощання слов’янки” Василя Івановича Агапкіна у варіанті Білої гвардії був покладений на інші слова. Зокрема, в них згадується Перекопський вал.
Марш неодноразово видавався в Радянському Союзі. Більшість свідків і сучасників стверджують, що його грали на параді на Червоній площі в 1941 році. При цьому існує версія, що в дійсності твір у той час було заборонено, тому виконуватися просто не могло. Нібито в архівах зберігся вичерпний перелік творів, що виконувалися на параді, але “Прощання слов’янки” серед них немає. Перебуваючи під забороною, марш ніде в дійсності не міг звучати в 1941 році. Виконувати його стали тільки з 43-го.
Реабілітований остаточно марш був тільки в 1957 році, коли Михайло Калатозов використовував його у своїй військовій драмі “Летять журавлі”. Він звучить у сцені проводів добровольців на фронт в самому початку фільму. Вероніка метається по шкільному подвір’ю, вона ніяк не може знайти Бориса, який десь тут. Трагічність моменту особливо підкреслює звучить в цей момент музика.
Вважається, що Калатозову непросто дався цей вибір, особливо якщо він вирішив ще й піти проти історичної правди.
З 1955 року під марш “Прощання слов’янки” почали регулярно відправляти поїзди із вокзалів Сімферополя і Севастополя. Пізніше цей твір неодноразово здійснювалося записувалося радянськими оркестрами. Еталонними виконаннями маршу вважаються записи, зроблені в 60-70-ті роки колективом Міністерства оборони Радянського Союзу під керівництвом Мальцева, Назарова, Сергєєва, а також запис оркестру штабу Ленінградського військового округу 1995 року під керівництвом диригента Ущаповського.
Марш В даний час є офіційним гімном Тамбовської області. У 2014 році на Білоруському вокзалі в Москві в урочистій обстановці була відкрита скульптурна композиція В’ячеслава Молокостова і Сергія Щербакова.
В лавах Червоної Армії
Після Жовтневої революції в 1918 році герой нашої статті добровольцем вступає в Червону Армію. В червоному гусарському полку він організовує духовий оркестр.
В Тамбов після цього він повертається через два роки в самий розпал Громадянської війни. Агапкин отримує роботу за нової влади. Керує музичною студією, паралельно очолює оркестр військ ГПУ.
В кінці літа 1922 року він разом з оркестром дає в Тамбові прощальний концерт, після чого відправляється на постійне місце проживання до Москви.
Московський період
У 1924 році оркестр Агапкіна бере участь у прощальній церемонії під час похорону Володимира Ілліча Леніна. Герой нашої статті продовжує будувати свою кар’єру, намагаючись відповідати ідеалам сучасного радянського суспільства.
Наприклад, у 1928 році він організовує оркестр з безпритульних, для багатьох з них це стає початком їх музичної кар’єри.
У 30-ті роки фото Василя Івановича Агапкіна багатьом вже добре знайоме, він – відомий столичний композитор. Герой нашої статті очолює оркестр Вищої школи НКВС, з яким записує ряд музичних творів.
Велика Вітчизняна війна
Коли починається Велика Вітчизняна війна, 57-річного Агапкіна призначають старшим капельмейстером в мотострілецьку дивізію імені Дзержинського, яка була утворена при військах НКВС. Йому присвоюють звання інтенданта першого рангу.
7 листопада 1941 року під час легендарного параду на Червоній площі Агапкин диригує зведеним оркестром. Очевидці згадують, що в той день у Москві був сильний мороз, війська йшли по площі строєм, а підошви чобіт, які були на Василя Івановича, примерзли до бруківці. В результаті вийшла комічна ситуація, коли оркестр відійшов убік, щоб дати пройти механізованій колоні, а Агапкин не зміг цього зробити. Він так і продовжував стояти, поки йому на допомогу не прийшов якийсь військовий. Бачачи, що наближається, військову техніку, він відірвав його від бруківки і буквально забрав у бік.
Герой нашої статті входив до складу зведеного оркестру і на Параді Перемоги, який відбувся після Великої Вітчизняної війни 24 червня 1945 року.
Наприкінці життя
Після війни Агапкин переїхав в Підмосков’ї в невелике містечко Хотьково. Будинок, в якому він провів останні роки життя, зберігся до наших днів. Він знаходиться навпроти Абрамцевского музею на вулиці Береговій.
На пенсію Агапкин вийшов у віці 72 років. Восени 1964-го він помер. Композиторові було 80. Його поховали на Ваганьковському кладовищі.
Ім’я Агапкіна сьогодні носить дитяча школа мистецтв в Рязанській області в місті Михайлова. У 2014 році в селі Шанчерово, де він народився, був відкритий бронзовий бюст композитора, який виконав скульптор Олег Сєдов. Примітно, що кошти на його встановлення були зібрані методом краудфандингу. У той же рік, коли відзначали 50-річчя з дня смерті героя нашої статті, пам’ятний знак був встановлений на горі Орлятко в Хотькове.
У 2015 році в Тамбові відкрили пам’ятник Агапкину і ще одному вітчизняному композитора Іллі Шатрову, який написав вальс “На сопках Маньчжурії”.
Особисте життя
Агапкин був двічі одружений. Його першу дружину звали Ольга Матюнина. У них народилися двоє дітей – син Борис і донька Аза.
Друга дружина героя нашої статті – Людмила Володимирівна Кудрявцева. В 1940 році вона народила йому сина Ігоря.
Твори
За свою кар’єру композитор написав кілька десятків мелодій, багато з яких мали популярність. Серед творів Василя Івановича Агапкіна переважно були вальси, марші, п’єси.
Крім “Прощання слов’янки”, йому належить “Кавалерійський марш” і марш “Лейтенанта”.
Написано їм багато вальсів: “Блакитна ніч”, “Ніч над Москвою”, “Чарівний сон”, “Любов музиканта”, “Сирітка”, “Світанок над Москвою”, “ранок”, “Стогін Варшави”.
У творчості Агапкіна було безліч інструментальних п’єс: “На березі Чорного моря”, “Дочка вулиці”, “Дніпрогес”, “Душевні рани”, “Китайська серенада”, “Ковалі”, “Неаполітанські ночі”, “Люсины вічка”, “Моя фантазія”, “Привіт ВКП”, “Старий вальс”, “Фокуси”, “Політ у стратосферу”.
