У статті ми розкажемо про життєвий шлях Валерія Сердюкова – губернатора Ленінградської області, очолював регіон протягом 14 років. Його епоха завершилася в 2012-му, але він як і раніше вважається одним з найбагатших жителів Санкт-Петербурга, входячи в раду директорів ВАТ “Газпром Нафта”.
Початок шляху
З чого почалася кар’єра Валерія Сердюкова, фото якого можна бачити в статті?
Уродженець Гомельської області (Республіка Білорусь) з’явився на світ у рік перемоги над фашистською Німеччиною – 9 листопада. Його батько, вчитель за професією, воював у партизанському загоні. Позбувся ноги, став інвалідом. Тому свою трудову діяльність Валерій почав рано. До армії вже мав робочий стаж на підприємстві “Гомсельмаш”.
Строкову службу проходив в саперних військах, будував дороги в Тюмені. На пропозицію залишитися на Крайній Півночі відповів згодою. Три роки відпрацював гірником на одній з шахт об’єднання “Воркутауголь”, після чого перейшов на комсомольську і партійну роботу, очолив комітет КПРС міста Воркути.
Паралельно навчався, вибравши Санкт-Петербурзький гірничий університет. Освоїв спеціальність економіста. Після закінчення аспірантури захистив дисертацію, став кандидатом наук.
У 1990 році Валерій Сердюков повернувся на виробництво, зайнявши посаду заступника гендиректора підприємства “Воркутавугілля”.
Переїзд до Санкт-Петербург
Позитивно проявив себе на посаді депутата, в тому числі Держради Республіки Комі, виробничник перебрався в Санкт-Петербургу, де йому запропонували посаду віце-губернатора Ленобласті. Це сталося в 1996-му, а через два роки Валерій Сердюков, біографії якого присвячена дана стаття, вже зайняв пост першого віце-губернатора. Його попередником був Володимир Густов, якого в 1998-му запросили в якості віце-прем’єра уряду Москви, і цілий рік Сердюков фактично виконував обов’язки губернатора.
19 вересня 1999-го відбулися офіційні вибори, в яких герой статті набрав 30,3 % голосів, здобувши переконливу перемогу. На другому місці опинився Володимир Густов (22,68 %), тепер вже екс-губернатор Ленобласті. Кандидатуру Сердюкова підтримали Кремль і частина бізнесменів, серед яких був Олександр Сабадаш, власник лікеро-горілчаного заводу.
На посаді губернатора
У 2003-му обидва кандидати знову претендували на губернаторське крісло, і Сердюкову вдалося отримати підтримку 56,5 % виборців. А в 2007-му довіру йому висловив президент країни, підтримавши рішення законодавчих зборів своїм указом. Таким чином, Валерій Павлович протримався на посаді губернатора 14 років.
При ньому завершився спад економіки, що почався в 90-ті роки. В регіон потягнувся великий бізнес, результатом чого стало укладення близько 150 серйозних інвестиційних договорів. Це сприяло притоку в область мільярдів доларів. При Валерії Сердюкове побудовані десятки підприємств, новий порт (Усть-Луга).
Своїм авторитетом він не дав реалізувати ідею об’єднання Санкт-Петербурга і Ленобласті, яку особливо активно лобіювала Валентина Матвієнко.
Разом з тим, губернаторство Сердюкова супроводжувалося цілою низкою скандалів, після яких обговорювалася проблема його відставки.
Фінансові порушення
За 14 років у жителів області склалося враження, що керівник відноситься до категорії непотоплюваних. Під час виявлення фінансових порушень крайніми завжди ставали його перші заступники. Жодного разу Валерій Сердюков не був особисто визнаний винним, до нього не застосовували ніяких адміністративних заходів. Найбільш відомі такі скандали, пов’язані з грошовими питаннями:
- 2005 рік. Виявлено нецільове використання коштів, виділених на забезпечення населення пільговими ліками. Мова йде про суму в 10 мільйонів. Винним визнано Микола Пустотін.
- 2010 рік. Порушено кримінальну справу, бо з рахунків адміністрації пропали гроші в розмірі 1,8 млрд рублів через розміщення в банку-банкруті. Покараний Олександр Яковлєв.
- Зникли 400 млн рублів, отримані областю за акції Рускомбанка. Відповідальність покладено на Рашида Ісмагілова.
Останні роки губернаторства Валерія Сердюкова ознаменовані захопленням берегів річок та озер, що не могло не викликати протест прогресивної громадськості.
Скандал в Пікальово
Колишній член КПРС, губернатор досить довго перебував поза партії “Єдина Росія”. Він увійшов до її складу лише у 2005-м. Багато хто пов’язує це рішення з тим фактом, що Валерій Сердюков – політик від Бога. Він добре розумів кон’юнктуру. У 2007 році губернатор обирався обласної думою за поданням президента. До цього моменту бути в складі “Єдиної Росії” було дуже важливо, хоча вступ в партію регіональний лідер широко не афішував.
А в 2009-му стався великий скандал в Пікальово. У свій час містоутворююче підприємство – цементний завод – було розділено на три взаємозалежних частини. Власники ніяк не могли домовитися про ціни на поставки, що призвело до зупинки виробництва.
Городяни, які залишилися без коштів, перекрили федеральну трасу. Це сталося 2 червня. Одним із гасел мітингувальників стало вимога відставки Валерія Сердюкова. 4 червня в Пікальово приїхав Путін, він посадив трьох бізнесменів, серед яких були Філарет Гальчев і Олег Дерипаска, за стіл переговорів. Ті підписали потрібні папери, після чого виробництво відновило роботу.
Путін, який приїхав у ранзі прем’єр-міністра, поклав провину не тільки на підприємців, а й на обласне начальство. Відомо, що губернатор написав заяву про звільнення, але Кремль в той момент відставку не прийняв, хоча політологи розуміли, що це стало серйозним ударом по репутації Сердюкова.
У грудні 2011-го відбулися вибори в Держдуму РФ. “Єдина Росія” зібрала в Ленобласті всього 33,7 % голосів, хоча середні показники по країні становили 49 %. Це стало найважливішою причиною дострокового відходу губернатора зі свого поста. Він не допрацював до кінця терміну кілька місяців, у травні 2012-го передав повноваження Олександр Дрозденко.
Родина екс-губернатора
Станом на 2014 рік стан Сердюкова оцінювався в 3 млрд рублів. До відходу з поста губернатора Валерій Павлович ніколи не займався бізнесом, звідки ж такі високі доходи?
Відомо, що його дружину звуть Ольга Іванівна. В минулому вона інженер-хімік, а нині – пенсіонер. Її онука можна бачити на фото 2012 року, представленому трохи вище.
На терені бізнесу досягли успіху сини Валерія Сердюкова. Діти при переїзді в Санкт-Петербург вже були повнолітніми, тому їх доходи вказувати в декларації необхідності не було. Вони відразу ж створили дві фірми – ЗАТ “Інтерсолар” і ЗАТ “Ваден”, які надалі увійшли у великий багатогалузевий холдинг.
Старший син Вадим (фото трохи нижче) є орендарем лісових угідь, йому належить патент на будівництво газопроводу Nord Stream. У молодшого Дениса серйозні активи в лісовій та сільськогосподарській галузях.
День сьогоднішній
Валерію Павловичу в листопаді минулого року виповнилося 73 роки, але він ще сповнений сил і енергії. Екс-губернатор більше не займається політикою, хоча після відставки розглядалися можливості його участі в Раді Федерації. В даний час він входить до ради директорів ВАТ “Газпром Нафта”.
