Теорія Сиго
На рубежі 19 і 20 ст. були розроблені нові опису типології темпераменту – конституційні. Їх ідея з’явилася на світ завдяки впливу антропологів, які звернули увагу на наявні відмінності в будові тіла, а також психіатрів, які вказали на індивідуальні відмінності людей, які впливають на схильність до психічних захворювань. На підставі цього і сформувалася концепція конституційної типології темпераменту. Вона вказала на зв’язок між тілом людини і рисами його характеру.
Першим остаточно сформував таку теорію французький лікар Клод Сиго в 1904 р. Цей автор конституційної типології темпераменту вказав на те, що сам організм людини, а також його розлади знаходяться в залежності від вроджених схильностей і середовища.
При цьому кожній системі нашого тіла відповідають певні зовнішні умови. Наприклад, повітря є джерелом дихальних реакцій, їжа, що потрапила в організм, сприяє харчовим процесів. У фізичному середовищі протікають моторні реакції людини, а соціальної – мозкові.
К. Сиго виділив чотири типи статури. Їх формування, згідно з твердженням автора, відбувається виходячи з переважання в організмі тієї чи іншої системи. Це такі типи статури, як дихальний і травний, мускульний, а також мозкової (церебральний).
Та чи інша переважаюча система сприяє виникненню специфічної реакції людини на зміни зовнішнього середовища. Саме тому кожного різновиду описаного статури відповідають конституціональні типології темпераменту.
Концепція К. Сиго зв’язала конституцію тіла з особливостями поведінки людини. Вона зіграла важливу роль у формуванні сучасних теорій типології в психології темпераменту.
