Комедійна мелодрама Ельдара Рязанова стала класикою радянського кіно. Фільм одержав величезну кількість відгуків, а в 1978 році вирушив підкорювати американського глядача на міжнародному кінофестивалі в Чикаго. У 2011 році сучасними постановниками був знятий ремейк. Так би мовити, на сучасний лад. Якими вийшли “Службовий роман. Наш час” і “Службовий роман”? Відгуки про картинах – в нашій статті.
Кому це треба?
В даний час у світовій кіноіндустрії спостерігається суперечлива тенденція, яка повністю ламає всі стереотипи про класики кіно. Стало модно робити рімейки на відомі кінострічки, які придбали воістину всенародне визнання і любов. Це викликає неоднозначні відгуки у любителів класичного кіно, так як, на їхню думку, порушується спадкоємність людських цінностей, а багато говорять і про руйнування історії кіно.
Хто не знає класику вітчизняного кіно “Службовий роман”? Відгуки про фільм, безперечно, роблять його справжнім шедевром. За нього не соромно не тільки минулого, але і сучасному поколінню, адже порушуються в картині теми такі прості і життєві, актуальні і зрозумілі кожному глядачеві.
Аналізовані в даній статті відгуки на фільм “Службовий роман” і його ремейк 2011 року ставлять за мету показати ставлення глядача до шедевру радянського кіномистецтва. Критики в один голос назвали його “справжнім фільмом поколінь”. Крім того, ми розповімо про рімейку, який в даний час неоднозначно оцінюється сучасними критиками радянського і російського кіно.
Розбираючись в цьому складному питанні, всім нам необхідно прийняти один факт: що б не знімали режисери, їх творіння все одно потрапляють під жорсткий приціл з боку кінолюбителів і критиків. У випадку з представленими двома картинами глядач розділився на два табори. І це зрозуміло: йдуть розбіжності поколінь, які виросли на першій екранізації Рязанова. Люди старого гарту, глядачі радянської епохи, не сприймають рімейки, які зачіпають святе – радянську пам’ять і життя.
“Службовий роман”: відгуки про фільм, перша критика
Вийшов в прокат восени 1977 року фільм відразу ж завойовує всенародне визнання. Фрази з картини миттєво розходяться серед простого народу і стають крилатими. Багатьох персонажів цитують в черзі за продуктами, а серед своїх знайомих мимоволі шукають прототипи головних героїв. Глядачі “підсіли” на картину. Їм подобалося все: відточені діалоги, натуралістична гра акторів, паралелі з реальним життям. Адже відомо, що Рязанов шукав правдоподібності у всьому, і його любов показати “живу історію” обернулася запаморочливим успіхом. Понад 58 мільйонів глядачів – така статистика. І це величезні цифри, які вдалося зібрати картині “Службовий роман”. Відгуки іноземців підтверджували факт, що фільм був тепло прийнятий і за кордоном, що для радянського кінематографа довгий час було в дивину. Права на екранізацію були продані Аргентині, Угорщині і Тайваню.
Заглядаючи в майбутнє
Поки Рязанов збирав похвали від державних чиновників і простих глядачів, мало хто міг припустити, що через десятиліття буде здійснена спроба зйомок другої серії. Що стосується ремейка “Службовий роман. Наш час”, потрібно зауважити, що ідея екранізації отримала широкий резонанс в масах, оскільки було дуже цікаво оцінити стару історію на новий лад. Сюжет практично повторюється, але з одним застереженням – дія розгортається в наш час, і ця особливість додає фільму особливий шарм. За час показу кінострічки був величезний сплеск інтересу молоді, яка сприйняла цю історію як свою власну. Адже краще сюжету, ніж у Рязанова, не придумаєш!
Заокеанські обговорення
Враховуючи спроби “вклинитися” в зарубіжний кінематограф, важливе значення мали відгуки іноземців про фільмі “Службовий роман”. Адже це була реакція на сприйняття історії простих радянських громадян в першу чергу американцями (в Штатах картина була показана раніше інших країн).
Після прем’єри “Службового роману” на американському кінофестивалі фільм поповнився великою кількістю зарубіжних глядачів. Вони захоплюються і Рязановим, і його творінням, зокрема тим, що в ньому без прикрас показана сувора дійсність радянського суспільства. Багато хто називав цей фільм енциклопедією радянського життя, а інші вважали, що це високохудожній твір носить дуже сильний психологічний підтекст.
Геній простоти
Загальну похвалу отримав і метр радянського кіно. На рахунку Ельдара Рязанова безліч гідних робіт, але для багатьох шанувальників його таланту найкращою роботою залишається, безумовно, “Службовий роман”. Відгуки про фільм глядачів, які подивилися його в інших країнах, вихваляють Рязанова, називаючи його не просто режисером, а цим драматургом, який вміє піднести сенс належним чином.
Як йому вдається з інгредієнтів сірому, буденному житті приготувати дивовижний шедевр? Взявши героїню з її “природною красою”, розумника і генія, він готує приголомшливі блюдо з неймовірних характерів і образів, кожен з яких пропущено через себе. Адже тільки так справжній кухар створює “киноблюдо”, смак якого надовго залишається у глядача.
Поза політикою і суворих буднів
Що відрізняє радянські фільми, зокрема, “Службовий роман”? Відгуки глядачів єдині в думці, що яким би політизованим не було суспільство того часу, Рязанов зумів створити теплу атмосферу, в якій, незважаючи на робочі будні, живуть наші герої. Їх щирість, просте бажання бути щасливими, часом приховані під маскою холоднокровності і неприступності (яка “сповзає” з лиця завдяки майстерній акторській грі), нагадують глядачеві про існування вічних цінностей: доброти, порядності, благородства. Дивно, наскільки для радянського глядача “Службовий роман” став віддушиною.
Заснований на реальному шедеврі
Сюжет картини “Службовий роман. Наш час” (відгуки та загальні враження представлені в статті) повністю був скопійований з оригіналу, а прем’єра проходила під гаслом перенесення культової історії на сучасний лад. Життя завжди підносить нам однакові ситуації, які ми вирішуємо схожими способами. Як і в колишні часи, є батьки-одинаки, які на прикладі Новосельцева виховують дітей, – проблема знайома багатьом сучасним глядачами, а тому добре “сприймається”.
Цікаво, що Ельдар Рязанов повністю розкритикував продовження історії, яке відбувається через тридцять років. Забігаючи вперед, треба зауважити, що іменитий режисер дав свою згоду на зйомки римейку не відразу, лише після довгих переговорів Сарік Андреасян (який був ще й одним з авторів сценарію) з легкою душею почав свою роботу. Однак результат метра кіно не здивував і навіть не збентежив – він повністю розгромив “недоречну пародію”.
Неуспішна спроба
Більшість глядачів, які подивилися ремейк, нарікали на те, що перед ними не продовження культової історії, а самостійна історія, слабо нагадує оригінал. Критики, у свою чергу, зробили важливий висновок – це кіно підходить тим, хто не дивився оригінальної картини. В іншому випадку продовження зіпсує все враження від оригіналу.
Чому ж таким провальним виявився “Службовий роман. Наш час”? Відгуки глядачів говорять про справжній творчій кризі, який спостерігається в сучасному кіно. Простежується зв’язок подібних невдач: відсутність оригінальних ідей заважає режисерам створювати нові шедеври, що загрожує зйомками ремейків, які часто мають низьку популярність і дуже маленьку касу. Взяти і “переграти” – складно, картини не приносять належного успіху. “Службовий роман” був окремим життям, яку головні герої переживали в далеких 70-х, це особливий світ, який неможливо відтворити.
Залиште класику в спокої!
Сучасний глядач позбавлений минулого, а на подібного роду “пародіях” змушений “переживати” своє життя в сучасній реальності. Але ця реальність не наша, вона запозичена, що не робить картину цікавою для перегляду.
Відгуки про фільм “Службовий роман. Наш час” говорять про поділ глядачів на два табори, оскільки не всі можуть зрозуміти причину створення продовження історії, в якій була поставлена крапка. Досліджуючи численні відгуки та міркування, можна зробити висновок: одна категорія кінолюбителів підтримує такого роду експерименти, а інша не сприймає. Багато хто вважає, що це була невдала спроба пародіювати Рязанова. Але хіба таке взагалі можливо?!
Багато кінокритики вважають продовження 2011 року “черговим плювком” у бік радянського кінематографа, який був на порядок вище сучасного кіномистецтва. Може бути, ми ще не навчилися видавати публіці якісні продукти?
Сарік Андреасян у початку знімального процесу стверджував, що “Наш час” вимагає переродження: основна тема залишилася, а люди давно помінялися, разом з їхніми поглядами на життя. Звичайно, не можна було забувати про погляди людей на певні життєві цінності – сім’ю, любов, ставлення до роботи.
Відомий російський кінокритик Антон Долін стверджує, що дивитися “цю жахливу пародію” просто неможливо, так як в ній повністю відсутній здоровий глузд і хороший гумор. Історія Рязанова був справжнім шедевром, а сучасний режисер вирішив використовувати її для свого приголомшливого старту, якого не відбулося через відсутність чогось нового, що можна було запропонувати глядачеві.
Не все так погано
Серед сучасних критиків зустрічаються і схвальні рецензії, які вважають, що в “Нашому часу” акцент був зроблений на молодих акторів, які могли (і, ймовірно, повинні були) привнести новизну, свіжість. Сценаристи отримали більше свободи (в радянський час багато контролювалися цензурою і повертався на доопрацювання), що в підсумку допомогло зробити фільм живим і драйвовим. Вся картина складається з потужних емоцій. Хіба це не те, за чим глядач йде в кінотеатр?
Сценаристи попрацювали на славу. Вони писали героїв наживо, дозволяючи їм відображати сучасне суспільство своїми манерами, поведінкою, діалогами. Плюс і в тому, що на відміну від оригіналу ремейк не затягнутий, дія розвивається досить швидко, глядач втягується у вир подій.
Новий “Службовий роман”: відгуки, обговорення, “за” і “проти”
Сучасний підліток не може собі уявити життя без творінь цивілізації, а це значить, що для нього потрібно було обіграти історію, що відбувається в сучасних умовах. Також складно пояснити сучасної молоді загальний дефіцит в епоху 70-х.
Продюсер “Нашого часу” стверджує, що суть ремейка полягала в тому, що творці хотіли допомогти сучасній молоді зрозуміти першу частину. Погодьтеся, це твердження звучить досить безглуздо: подивившись “Наш час”, мало хто з молодого покоління зрозуміє першу частину – ці картини поділяють епохи, між ними дуже мало спільного.
Глядачі завжди будуть залишатися по обидві сторони барикади: фільм має право на існування, але його творець повинен враховувати думку публіки, яка виступає самим чесним критиком. Замахуючись на класику, нехай і переслідуючи щирі цілі дати їй другий шанс, потрібно як слід зважувати всі “за” і “проти”.
Як би те ні було, “Наш час” знято, його прем’єра відбулася, а на сторінках кіноісторії своє місце посів рімейк класики – новий “Службовий роман”. Відгуки незаперечно доводять одне: картина не отримала бажаного успіху. Заслужити продовження загальне визнання дуже складно, як ніколи не повторити славу свого попередника – всенародно улюбленого хіта, безцінного скарбу, золотого злитка у колекції нашої радянської кіноіндустрії.
