А чи є скарб?
На думку деяких дослідників, французи спеціально підкидали дезінформацію, яка дозволила відвернути увагу від справжнього місця захоронення скарбів. Подібна версія підтверджується розповіддю Ореста Петровича Нікітіна. Це дослідник з Красноярська в роки Великої Вітчизняної війни перебував на території Смоленської області.
Як розповідає Нікітін, неподалік від села Вознесенье, на березі річки Угри, що в 40 км від Семлева, є кладовище, яке носить назву Курганники. У різні роки тут ховали тих французьких гвардійців, які залишилися в Росії після закінчення війни 1812 р. Один з них був одружений на селянці з Вознесенья. Через кілька років після весілля він помер і був похований на Курганниках. В якості пам’ятника дружина поставила йому на могилу великий камінь. Перебував він там досить довго, аж до Великої Вітчизняної війни.
Дружина цього француза прожила довге життя, зумівши переступити свій 100-річний рубіж. Перед смертю вона розповіла своїм односельцям історію про те, що саме чоловік попросив поховати його в цьому місці. Неподалік від нього й заховані скарби. Проте односельці жінці не повірив, вирішивши, що вона у своєму віці просто вижила з розуму.
Однак перед самою війною в цих місцях з’явився німець Мозер, який всім представлявся співробітником компанії «Зінгер». Пізніше з’ясувалося, що цей чоловік був шпигуном Абверу. В процесі збору різноманітної інформації Мозер, по всій видимості, абсолютно випадково дізнався від кого-то легенду про скарби, заховані в Вознесенье.
У 1942 р. він знову з’явився в цих місцях, перебуваючи на чолі загону гестапівців. Саме тоді німець, взявши команду саперів, зайнявся пошуками цінностей, награбованих Наполеоном.
Нікітін згадує про те, що одного разу Мозер відвідав будинок, в якому він жив, і похвалився тим, що в кількох метрах від каменя, встановленого на могилі французького гвардійця, їм був знайдений скарб Наполеона. Орест Петрович стверджував, що особисто бачив золоті монети, що перебували в чотирьох шкіряних мішках, а також блюда, чаші і кубки з дорогоцінних металів і церковне начиння, серед якої особливе місце займав великих розмірів золотий хрест. Цілком можливо, що німці вилучили лише частина цінностей, перепрятав все інше в інше місце.
Саме тому, на думку Нікітіна, з 1942 р. ніякої таємниці наполеонівського скарбу вже не існує. Правда це чи ні, сказати складно. Але, мабуть, скарби, вивезені з французами Москви, залишаться предметом пошуку ще не одного покоління шукачів, адже так влаштована людина.
