У чому полягають релігійні етичні принципи? Вимоги до поведінки людини обумовлені тільки догматами віри або ж є й інші умови, потребують дотримання? Стосуються норми етичності, що мають зв’язок з релігією, світського життя? Кому слід дотримуватися цих уявлень? Входить в поняття етичності мораль?
Релігійна етика і культура – поняття, що викликає безліч питань. Якщо у старовину люди росли в рамках культурних і моральних уявлень свого віросповідання, то в сучасному світі таке відбувається вкрай рідко, зазвичай церква не бере участі у вихованні та освіті дітей. З цієї причини більшість не уявляють собі, чим саме є етика, пов’язана з релігійністю.
Що розуміється під терміном «етика»? Визначення
Етика в уявленні більшості людей є зведенням норм поведінки і моралі. Іншими словами, висловлювання, вчинки, навіть зовнішній вигляд людини можна охарактеризувати словом «етично» або ж описати як невідповідні йому.
Але у цього поняття є і інші значення. Етика – термін, що використовується у багатьох науках, що займаються дослідженнями суспільства в цілому і людей в окремо, культури, розвитку, особливостей мислення та іншими аналогічними тематиками. У філософії етика є дисципліною науковим напрямком, що вивчають питання моральності і моралі.
До якого напрямку етики відносяться пов’язані з релігією норми?
Дане напрям філософії включає в себе кілька своєрідних розділів, в тому числі і той, який називається прикладною етикою.
Це дисциплінарне напрям, що займається дослідженнями в області приватних проблем, питань практичного застосування моральних і етичних принципів. До даному науковому напрямі і належить релігійна етика.
Крім моральних проблем і питань, що мають взаємозв’язок з віросповіданням, даний науковий розділ займається і професійної, медичної, соціальної, юридичної, діловою етикою та іншими, аналогічними напрямками.
Чим є релігійна етика? Визначення
Як і наукова філософська дисципліна в цілому, її окремі практичні напрями мають визначення, що пояснюють суть конкретного поняття. Вони є у кожного розділу, і той, який розглядає етичні норми і правила у взаємозв’язку з релігійними переконаннями, не є винятком.
Релігійна етика – це розділ, що займається вивченням моральних та етичних принципів, особливостей поведінки і спілкування людей, який розглядає їх відповідно з релігійними догматами, заповідями, священними текстами, традиціями, культурними нормами.
В чому особливості цього типу етики?
Фактично даний вид етичності являє собою своєрідну теологію моральності і моралі. Релігійна основа етики даного виду – це моральне напрям філософії, відоме як богослов’я.
Головна відмінність етичності, пов’язаної з релігійністю, від інших напрямів цієї філософської дисципліни в тому, що вона розглядає не тільки питання, що відносяться до взаємин і поведінки людей. Релігійна етика також регламентує ставлення людей до Бога і, зрозуміло, диктує певні норми для його вираження.
Крім цього, дана філософська дисципліна трактує етичні правила, норми, вимоги та традиції в якості установок, які мають божественну природу або походження. Іншими словами, згідно з цим напрямом етики, ці норми дано згори і мають абсолютну, необсуждаемое значення для кожної віруючої людини.
Чим є моральне релігійна свідомість?
Релігійна основа етики – це, без сумніву, догмати віросповідання. Але цим фундаментальна основа даної філософської дисципліни не обмежується. Важливою для розуміння складовою є такий фактор, як моральне релігійна свідомість.
Чим є таке свідомість? Як воно формується? У чому відмінність від звичайного світського свідомості, що бере участь у сприйнятті і проектуванні моральних та інших етичних норм? Звичайно ж, в тому, що в даному понятті формуючу роль відіграє релігія, віросповідання і пов’язані з ним культурні та інші традиції.
Релігійна свідомість – це не що інше, як результат процесу этизации, провідного від стародавніх архаїчних культур і властивих їм переконань до сучасних світових віросповідань.
Як така етика виникла?
Основи релігійних культур і етики, відповідно, закладалися в глибоку давнину. Перші божества, ідоли, не пред’являли ніяких претензій щодо морального рівня людей, їх поведінки або ж моральних принципів.
Наприклад, складно уявити собі, щоб такі явища, як гроза, злива, шторм, землетрус або ж схід сонця, накладали етичні обмеження на людство. А адже саме природні явища і були першими божествами. Люди поклонялися їм, і це було прообразом релігії.
Разом з розвитком людства складніше ставали не тільки взаємовідносини між людьми, але і їх релігійні культи. У стародавній обожнюваних явищ з’явилися імена, їх стали втілювати в конкретних образах. Наприклад, земля у стародавніх греків стала Геєю. Але і на цьому етапі про етичні норми мови ще не було, виникло лише певний відправлення культу, зародилася обрядовість.
Людство розвивалося, кількість богів збільшувалася. Ритуали, обряди та інші культові дії також ускладнювалися. Божества стали вимагати жертв і нагороджувати за них. Наступним же етапом стала поява певних вимог та умов, що диктують людям, яким має бути їх поведінку. В момент, коли давні боги, а фактично їх жерці, стали диктувати, як слід жити, що можна вважати гарним або, навпаки, поганим, виникла релігійна етика.
Така етика притаманна всім релігіям?
У світі не існує жодного віросповідання, якому були б притаманні певні етичні вимоги. Однак хоча віросповідання і формує основи релігійної і світської етики, воно не є їх єдиним джерелом.
На етику – як пов’язану з віросповіданням, так і світську – впливають історичні та кліматичні особливості, актуальні обставини, наприклад, війни чи стихійні лиха.
Але головним чинником, що лежить в основі етичних традицій, норм моралі і моральності, лежать релігійні переконання. Віросповідання розрізняються і пред’являють не зовсім однакові етичні вимоги до поведінки, вчинків і зовнішності людей.
Існує етичний конфлікт між прихильниками різних релігій?
Кожна зі світових релігій має власний перелік того, що прийнятно в поведінці, зовнішності і вчинках людини, а що – ні. Більш того, кожна з конфесій, що існують у межах одного віросповідання, має власне уявлення про етичність. Саме в цьому і полягають проблеми релігійної етики в наші дні.
З розвитком транспорту, комунікацій, зростанням добробуту зростає і переміщення людей, їх міграції. Шукаючи кращого життя або ж в силу якихось інших причин люди їдуть з тих місць, де виросли. З собою вони беруть не тільки документи або скарб, але і власну культуру, включаючи етичні норми, пов’язані з релігійними переконаннями. Це не створює особливих проблем, якщо мігранти приїжджають в країну, в якій живуть люди зі схожими поглядами, традиціями і духовними цінностями, які відрізняються лише деякими деталями. Наприклад, якщо православні сім’ї мігрують в католицьку країну, то ніяких етичних проблем не виникає, з’являються тільки деякі непорозуміння.
Але якщо подання про все, що становить етичні положення, істотно відрізняється, виникає проблемна ситуація. До прикладу, мусульмани і буддисти, які приїжджають в західні європейські держави, традиційно з християнським уявленням про норми поведінки, зовнішнього вигляду і соціальної ролі в суспільстві, виглядають «білими воронами». Зрозуміло, що й почувають себе так само. З цієї причини замість інтеграції в культуру прийняв їх держави мігранти об’єднуються в громади і займають певні території. Вони не сприймають етичні норми тієї країни, де живуть, а, навпаки, протистоять їм і насаджують власну культуру. Це приводить до протидії. Підсумком стає замкнуте коло, що є протистоянням різних культур, традицій, уявлень і норм поведінки, частиною яких і є релігійна і світська етика і багато інші соціальні та духовні особливості.
Зрозуміло, не тільки ця проблема є актуальною для етики, пов’язаної з віросповіданням. Але вона – основна, та, з якою можна зіткнутися в повсякденному житті, а не в кабінетах вчених-теоретиків.
Що є предметом досліджень
Основні проблеми релігійної етики, що вивчаються філософами, богословами, психологами, фахівцями, які працюють в інших областях, – це вічні питання про протистояння добра і зла, і все, що пов’язане з цією темою.
Іншими словами, дана дисципліна зайнята як формуванням певного типу поведінки людей, що відповідають релігійним догматам, так і вивченням теоретичних питань, що належать до Божого промислу.
Які основні поняття даної етики?
Основними поняттями, якими апелює ця етична дисципліна, є:
- мораль;
- моральність;
- релігійні переконання або ж Божі заповіти;
- віра;
- істина.
Звичайно ж, це лише узагальнені поняття. Предметом етики є мораль і моральність людини, відповідно, і всі поняття, пов’язані з цими якостями, властиві даної наукової дисципліни.
Які принципи можна виділити?
Головні принципи релігійних культур і світської етики безпосередньо залежать від догматів конкретного віросповідання. Іншими словами, те, що є нормальним, відповідним етичним правилам, традиціям, уявленням в межах одного віросповідання, може бути абсолютно неприйнятним для іншої релігії.
В якості головних етичних принципів в цій дисципліні виступають основні тези і догмати релігійних навчань, що втілюються в поведінці, зовнішньому вигляді, вчинках і навіть образі думок людей.
Наприклад, в християнстві одним з головних принципів є любов до ближнього. Це релігія спасіння і співчуття, милосердя та жертовності, покірності і прощення. Відповідно, і в етичній дисципліни задіюється цей же принцип.
На практиці ж це означає, що для християнина етичним є:
- прощати кривдників, недоброзичливців, ворогів;
- не мстити за заподіяне зло;
- довіряти своє життя і долю в руки Господа;
- відчувати вдячність за посилаються понад випробування і не нарікати.
Зрозуміло, дотримання заповідей Божих – теж принцип релігійної етичності. Християнський світогляд, а відповідно, і етика, мають і ще один важливий принцип – поділ областей духовності і закону.
У спрощеному вигляді цей принцип можна представити таким прикладом:
- людина вчиняє тяжкий кримінальний злочин або дрібне;
- приходить в храм і сповідається, кається у вчиненому;
- церковнослужитель відпускає гріх;
- перед Господом порушник чистий, але перед законом – немає;
- священик не звертається в поліцію і не допомагає ніяким іншим чином у здійсненні правосуддя.
Таким чином, етика, пов’язана з релігією, вступає в конфлікт із суспільними нормами і світськими законами.
У мусульманстві ж немає принципу поділу закону і віри. Для релігійної етики, пов’язаної з даними віросповіданням, характерне злиття законів світських і духовних. Це означає, що якщо людина вчиняє злочин і повідомляє про це імаму, то для духовної особи етичним буде затримати порушника і зрадити правосуддю.
