Коли карати не треба
У разі, коли:
– діти втомилися або хворі,
– їх темперамент дратує батьків (холерик здатний викликати невдоволення наполегливістю, різкістю, впертістю, але карати його за це рівнозначно тому, що рудоволосого – за колір волосся); дитини-флегматика не можна карати за те, що він повільний, а сангвініка – за те, що він невгамовний;
– малюк нервовий, його не слід карати за збудливість або плаксивість, а якщо горлатий, то за його гучний голос; та й взагалі неприпустимо карати дітей за шум;
– не треба використовувати покарання, які заподіюють шкоду здоров’ю, наприклад, позбавлення прогулянки або відвідування спортивної секції;
– не можна робити догану, коли дитина їсть, тому що догану за столом сприймається ним як докір тарілкою каші або шматком хліба;
– заборонено застосовувати покарання розумовою працею або працею.
У будь-якій ситуації, навіть якщо вона здасться батькові дуже складною і неправильною, треба поважати в своєму дитині особистість. Навіть коли дорослі карають за будь-який вчинений проступок, слід виявляти стриманість і тактовність. Дитина, навіть не підозрюючи про це, досконалими вчинками, власним ставленням до покарань і заохочень прокладає шлях до формування характеру.
