Трохи історії
Історія островів Кірібаті почалася ще в першому тисячолітті до н. е.., коли їх почали заселяти австронезійсько племена. А вже в тринадцятому-чотирнадцятому століттях тут з’явилися переселенці з Фіджі, Тонга і Самоа.
Іспанський мореплавець Фернандес де Кірос в 1606 році відкрив острів Бутаритари. У 1765 році британець Дж. Байрон виявив атол Никинау. Його співвітчизники відкрили у 1788 році острів Таравіх. Так, поступово, до 1826 році були відкриті всі землі, що входять до складу Кірібаті.
Величезний внесок у дослідження островів Кірібаті був зроблений російськими мореплавцями Крузенштерном і Беллінсгаузеном. Надалі атоли стали активно відвідувати китобої з США і Великобританії. А в 1850 році тут стали з’являтися торговці з Америки, Німеччини і Австралії, які скуповували кокосове масло і копру. Буквально за десять років з атолів було вивезено работорговцами дев’ять тисяч людей на роботи до Гватемали, Гаваї, Самоа, Фіджі і Таїті.
Надалі в Кірібаті поступово встановилося християнство. Острови стали британською колонією. У ті часи вони були названі Елліс і Гілберта. У період Другої світової війни колоніальні землі стали ареною військових дій. В 1941 році по островах були нанесені потужні удари японською авіацією і флотом. Частина європейців залишила регіон, з іншими жорстоко розправилися японці. Частина корінного населення була вивезена на острови Кусаие і Науру, інші ж були просто вбиті.
Пізніше американці витіснили японців з Таравіх, створивши тут військову базу, на якій після закінчення війни проводилися випробування ядерної зброї. Колонії було надано самоврядування тільки в 1971 році. А в 1979 році острови проголосили себе незалежними. Була утворена нова держава одержала назву Республіки Кірібаті.
