Зовнішні інтерфейси
Мікропроцесор вкрай рідко розглядається як ізольована система для виконання односкладових команд в статичному форматі. Зустрічаються пристрої, які обробляють один сигнал по заданій схемі, але найчастіше мікропроцесорна техніка працює з великою кількістю комунікаційних зв’язків від джерел, які і самі не є лінійними у плані оброблюваних команд. Для організації взаємодії зі сторонньою апаратурою та джерелами даних передбачаються спеціальні формати з’єднання – інтерфейси. Але для початку слід визначити, з чим саме виконується комунікація. Як правило, в цій якості виступають керовані пристрої, тобто на них від мікропроцесора подається команда, а в режимі зворотного зв’язку можуть надходити дані про статус виконавчого органу.
Що стосується зовнішніх інтерфейсів, то вони служать не просто для можливості взаємодії певного виконавчого механізму, але і для його інтеграції в структуру керуючого комплексу. Стосовно до складної комп’ютерної і мікропроцесорної техніки це може бути ціла сукупність апаратно-програмних засобів, тісно пов’язаних з контролером. Більш того, мікроконтролери часто і об’єднують в собі функції обробки і подачі команд з завданнями забезпечення комунікації між мікропроцесорами і зовнішніми пристроями.
