“Король говорить!”: відгуки, зміст фільму, акторський склад

Джеффрі Раш

Австралієць Раш з’явився на світ в штаті Квінсленд в 1951 році. В місцевому університеті вивчав мистецтво, почав працювати в театральній компанії. Через кілька років поїхав у Францію, де вдосконалював свою акторську майстерність в школі всесвітньо відомого міма Жака Лекока. Повернувшись до Австралії в 1977 році, продовжив театральну кар’єру, яка виявилася досить успішною.

У кіно Раш дебютував на початку 1980-х років. Дебютною для нього стала кримінальна мелодрама “Одурачивая”. Потім протягом півтора десятиліть він практично не з’являвся в кіно. Ключову роль в його кінокар’єрі зіграла драма Скотта Хікса “Блиск” про піаніст Девіді Хельфготте. Вона вийшла в 1996 році. За виконання цієї ролі Раш відразу отримав премії “Оскар” і “Золотий глобус”.

Домігшись успіху, сконцентрував свою увагу на кінематографі, значно рідше ставши грати в театр. Популярність серед масового глядача Раш заслужив після створеного ним образу капітана Барбосси в стрічці 2003 року “Прокляття Чорної перлини” з циклу “Пірати Карибського моря”. До того часу він ще два рази претендував на статуетку “Оскара”. У 1999 році він поступився в боротьбі в категорії “Краща чоловіча роль другого плану” Робіна Уільямса, який зіграв Шона Магуайра в драмі Гаса Ван Сента “Розумниця Уілл Хантінг”. Сам Раш був номінований за образ Філіпа Хенслоу в мелодрамі “Закоханий Шекспір”.

У 2001 році Раш претендував на перемогу в категорії “Краща чоловіча роль”, зігравши заголовного героя в драматичній біографії Філіпа Кауфмана під назвою “Перо маркіза де Сада”. Проте того року кіноакадеміки присудили перемогу Расселу Кроу за образ Максимуса в драмі Рідлі Скотта “Гладіатор”.

Виявився він і серед героїв фільму “Король говорить!”. За цю роботу Раш отримав ще одну номінацію на премію “Оскар”. Тепер вже як кращий актор другого плану, але нагороду отримав Крістіан Бейл за спортивну драму Девіда Рассела “Боєць”.

В останні роки Раш продовжує блищати з яскравими і запам’ятовуються ролями. Зокрема, в мелодрамі Джузеппе Торнаторе “Краща пропозиція”, військовій драмі Брайана Персивала “Злодійка книг”, біографічній драмі Стенлі Туччі “Останній портрет”.