Під забороною цензурних
Головне твір Антарової книга “Два життя” не була надрукована у Радянському Союзі, так як в ній велика увага приділялася релігійних питань. Сама письменниця і оперна співачка з-за свого захоплення релігією перебувала під пильним наглядом владних структур.
У своєму творі вона в популярній для масового читача белетристичній формі прагнула максимально розкрити поняття теософії. Зокрема, особливу увагу було приділено Піднесеним Владикам, а також божества пантеону Санат Кумара, який вважався мудрецем, одним з дітей Брахми, а в буддизмі був наближеним до самого Будду.
Протягом багатьох років цей рукопис зберігався у знайомої письменниці Олени Федорівни Тер-Арутюнову, яка вважала Антарову своєю духовною наставницею. В часи Радянського Союзу книга поширювалася виключно в самвидаві, вже після розвалу СРСР була віддана в розпорядження латвійського суспільства Реріха. Роман вперше було видано в 1993 році.
Антарова писала книгу “Два життя” в Москві в роки війни. За спогадами сучасників, створення твору було оповите таємницею. Наприклад, написати багатотомний роман їй вдалося в дивно короткі строки. Причину цього її послідовники бачать в тому, що свою книгу “Два життя” Антарова не писала, а буквально записувала. У цьому плані її творчість порівнюють з роботами російського релігійного філософа Олени Петрівною Блаватської, яка знаходила для своїх праць тільки деякі матеріали, а більшу частину записувала, підкоряючись голосам своїх духовних вчителів, які надиктовували їй текст. Чуючи їх або бачачи вже готовий текст в астральному світі, завдяки дару ясновидіння, після чого просто переносила його на папір.
