Класифікація Кеппена: суть і відмінність від попередньої системи
Класифікація кліматів з Бергу частково ґрунтується на кількісних критеріях, які першим став застосовувати для опису і систематизації погодних режимів німецький кліматолог російського походження Володимир Петрович Кеппен.
Базові напрацювання по цій темі вчений зробив ще в далекому 1900 році. Надалі його ідеї активно використовували для створення своїх систем Алісов і Берг, але саме Кеппеном вдалося (незважаючи на гідних конкурентів) створити найпопулярнішу класифікацію кліматів.
За Кеппеном, кращим діагностичним критерієм для будь-якого типу погодного режиму є саме рослини, які з’являються на певній території при природних умовах. А як відомо, рослинність безпосередньо залежить від температурного режиму місцевості і кількості опадів.
Згідно даної класифікації кліматів, існує п’ять основних зон. Для зручності вони позначаються латинськими великими літерами: А, В, С, D, Е. При цьому тільки А позначає одну кліматичну зону (вологі тропіки без зими). Всі інші літери – В, С, D, Е – використовуються для маркування відразу двох типів одночасно:
- В — сухі зони, по одній на кожне півкуля.
- З — помірно теплі, не мають регулярного покриву снігу.
- D — зони бореального клімату на материках з яскраво окресленими перепадами між погодою взимку і влітку.
- Е — полярні області у сніговому кліматі.
Поділ цих зон відбувається за ізотермами (лінії на карті, що з’єднують точки з однаковою температурою) найбільш найхолоднішого і найтеплішого місяців року. А крім того – за співвідношенням середньоарифметичної річної температури з річною кількістю опадів (з урахуванням їх частоти).
Крім цього, класифікація кліматів з Кеппеном і Гейгеру передбачає наявності додаткових зон всередині А, С і D. Це пов’язано з типом зими, літа і кількістю опадів. Тому, щоб найбільш точно описати клімат певної зони, використовуються такі малі літери:
- w – суха зима;
- s – сухе літо;
- f – рівномірна вологість протягом усього року.
Ці літери застосовні тільки для опису кліматів А, С і D. Наприклад: Af – зона тропічних лісів, Cf – рівномірно зволожений, помірно теплий клімат, Df – рівномірно зволожений, помірно холодний і інші.
Для “обділених” В і Е застосовуються великі латинські літери S, W, F, Тобто вони Групуються таким чином:
- BS – клімат степів;
- BW – клімат пустель;
- ЕТ – тундра;
- EF – клімат вічного морозу.
Крім цих позначень, дана класифікація передбачає поділ ще двадцяти трьом ознаками, що базуються на температурному режимі місцевості і частоті опадів. Позначаються вони допомогою рядкових латинських літер (a, b, c і так далі).
Іноді при такій буквеної характеристиці дописуються третій і четвертий символи. Це теж десять латинських рядкових літер, які застосовуються тільки тоді, коли описуються безпосередньо клімат місяців (самого жаркого і найбільш холодного) певної території:
- Третя буква позначає температуру самого спекотного місяці (i, h, a , b, l).
- Четверта – самого холодного (до, о, с, d, е).
Наприклад: клімат відомого турецького міста-курорту Анталії буде позначатися таким шифром, як Cshk. Він розшифровується як: помірно теплий тип без снігу (З); з сухим літом (s); з найвищою температурою від плюс двадцяти восьми до тридцяти п’яти градусів за Цельсієм (h) і найнижчою – від нуля до плюс десяти градусів за Цельсієм (до).
Ця зашифрований запис літерами і здобула настільки сильну популярність даної класифікації у всьому світі. Її математична простота економить час при роботі і зручна своєю стислістю при позначенні кліматичних даних на картах.
Після Кеппена, який у 1918 і 1936 роках публікував роботи про систему, її доведенням до досконалості займалися чимало інших дослідників-кліматологів. Однак найбільших успіхів досяг навчань Рудольф Гейгер. У 1954 та 1961 роках він вніс зміни в методику свого попередника. В такому вигляді вона і була взята на озброєння. З цієї причини в усьому світі система відома під подвійним іменем – як класифікація клімату Кеппен – Гейгера.
