“Любов”
На одному дивовижному острові жило плем’я індіанців, серед яких була одна чудова і весела дівчина. Її звали Аі. Одного разу жінка перестала усміхатися, стала сумної та сумної. А причиною тому був Авитира, хлопець, який приїхав на острів Пакету порибалити.
Не він звертав уваги на Аі, тому сумувала вона і лила гіркі сльози за юнакові. Перестала вона на вулицю виходити, все сиділа біля вікна і співала сумні пісні про кохання.
Стала дівчина виходити рано вранці до високої скелі, щоб подивитися на Авитиру, який сідав у свій човен і відпливав на улюблений острів.
Сльози Аі були настільки гіркими, що прожарювали крапни скелі наскрізь, а пісні – такими сумними, що лунали з луною з грота по всій окрузі.
Одного разу хлопець приліг у гроті скелі відпочити і почув чарівні пісні. Зачаровали вони його, і він став приходити їх послухати кожен день.
Один раз захотілося хлопцеві попити, він припав губами до стікає по стінах воді, а опинилися це сльози гіркі Аі. Сповнилося тоді його серце сильною любов’ю до дівчини, і стали вони жити разом довго і щасливо.
З цих пір ходить чутка, що вода стікає по сей день і той, хто поп’є її, назавжди закохатися в Аі.
