Інноваційний розвиток – це… Поняття, визначення, види і ефективність

Інноваційна діяльність, особливо в сучасних умовах жорсткої конкурентної боротьби, є необхідним фактором успішного розвитку економічних, технологічних, наукових та інших структур. Це стосується аспектів виробництва, управління і обслуговування в самих різних сферах. У широкому розумінні інноваційний розвиток – це інструмент, завдяки якому покращуються окремі показники і характеристики цільового об’єкта модернізації, однак його можна використовувати і в системному перетворенні для отримання різних позитивних ефектів основної діяльності.

Загальні відомості про інновації

Вся історія людства нерозривно пов’язана з відкриттям і освоєнням нових технологій, завдяки яким науково-технічний прогрес не стояв на місці і сьогодні знаходиться на безпрецедентно високому рівні. Більш того, в наші дні нововведення корінним чином впливають на економічну і господарську діяльність суспільства. І ключову роль у формуванні характеру цього впливу відіграє інноваційний розвиток. Це умовне нововведення, яке може відбутися в області техніки, організації праці, управлінській сфері або в ніші технологічного розвитку. Базою для нових відкриттів є поєднання досягнень наукового знання і накопиченого досвіду, однак все більше місце в інноваційній діяльності займає впровадження нових продуктів.

При цьому не можна розглядати інновації як науково-технічний інструмент, який діє лише в одному напрямку. Відчутний і принцип зворотного впливу економіки і комерційних структур в цілому на якість наукових досліджень, поява і поширення нових розробок. Не можна виключати і творчий потенціал, завдяки якому генеруються нові ідеї навіть незалежно від матеріально-технічних факторів. Таким чином виникає поняття інфраструктури інноваційного розвитку – це цілий комплекс факторів і систем, з яких у принципі складаються сприятливі умови для науково-технічного прогресу. До основних елементів цієї інфраструктури відносяться:

Прогресивна законодавчо-нормативна база.
Інститути, що забезпечують високу якість життя.
Венчурний і науковий бізнес.
Розвинена платформа фундаментальної науки.
Високий рівень освіти.
Ефективна система виробництва високотехнологічних продуктів на основі сучасних знань.

Інфраструктура інноваційної діяльності може лежати в межах діючої системи окремої компанії, регіону чи держави. У відповідності з особливостями об’єкта її застосування формулюється і відповідний перелік її функціональних компонентів. Крім самих умов для інноваційної діяльності, можна виділити і реальні об’єкти її виробництва, під якими зазвичай розуміють технопарки, техноцентр, експертні групи, інкубатори і т. д.

Базові поняття

У науковому середовищі при розгляді сутності інновацій виділяють цілий ряд понять, що розкривають цей термін з різних точок зору. До основних серед них відносяться:

Інноваційна діяльність. Передбачається створення вдосконаленої або нової продукції (технологічного процесу), що реалізується в рамках певної виробничо-комерційної системи.
Інноваційний процес. Означає природне, з технологічної точки зору, перетворення старих або застарілих рішень в нові форми з новим змістом, що в результаті сприяє підвищенню результатів діяльності.
Інноваційна політика. Зазвичай застосовується до стратегії розвитку, яка проводиться владою всередині країни на політичному рівні. більш вузькому сенсі визначає напрям і характер інноваційного розвитку підприємств у соціально-економічній сфері.
Інноваційна активність. Вказує на швидкість переходу виробництва до інноваційної моделі, що відображає рівень готовності до цього процесу і прагнення до змін.
Інноваційна сприйнятливість. Початкова здатність об’єкта освоювати інноваційні рішення.

Види інноваційної діяльності в контексті розвитку

Інновації можуть застосовуватися в різних середовищах з різною специфікою та умовами впровадження, що визначає і різноманіття класифікаційних ознак. До основних ознак такого поділу відносять:

Області застосування. Нові розробки знаходять своє місце в менеджменті, організаційно-виробничих процесах, екології, системи матеріально-технічного забезпечення і т. д.
Причини виникнення. Науково-технологічний прогрес, як правило, обумовлюється певними запитами суспільства. На нинішньому етапі науково-інноваційного розвитку виділяються стратегічні та реактивні чинники, що визначають потребу в нових ідеях і рішеннях. Стратегічні інновації мають випереджальний характер, ставлячи метою забезпечення конкурентних переваг з перспективою на майбутнє. Реактивні чинники, у свою чергу, продиктовані відповідною реакцією на вже існуючі запити.
Спрямованість впливу. Знову ж таки, в залежності від сфери застосування механізм дії інновацій може відрізнятися. Так, нововведення можуть сприяти розширенню підприємств, поліпшення внедряемости і модернізації технологій, оптимізації певних процесів і т. д.
Умови впровадження інновацій. В даному випадку виділяють підтримуючі і підривні чинники модернізації. Підтримує інноваційний розвиток – це процес, спрямований на стимуляцію виробництва з метою підвищення його конкурентоспроможності з поправкою на виконання базових або планових завдань. У другому ж випадку мова йде про перехід на принципово новий якісний рівень, наприклад, для захоплення нових ринків.
Місце в цільовому процесі впливу. Інновації можуть застосовуватись і в якості основного інструменту покращення того чи іншого показника, і як додатковий засіб підвищення ефективності діяльності об’єкта.

Стратегія інноваційного розвитку

Ефективне застосування інновацій неможливе без чіткого розуміння їх завдань і місії, яку реалізує цільовий об’єкт. Спочатку ставляться ключові цілі по розробці, реалізації і організації способів використання нововведень з урахуванням факторів нестабільності зовнішнього середовища. Важливу роль відіграє і тактика управління інноваційним розвитком, під яким розуміється безперервний процес генерації і здійснення поставлених стратегічних завдань. Визначення цієї тактики виконується на основі обліку поточних проблем та експертних думок, що дозволяють побудувати модель розвитку в заданих умовах.

Сама по собі стратегія застосування інновацій формулюється як сукупність цілей і установок, що дозволяють перевести цільовий об’єкт або його окремі характеристики з поточного стану в більш вигідну. Під характеристиками може розумітися управлінська структура, технологічне забезпечення, властивості фінансово-економічної моделі і т. д. Важливою складовою стратегії інноваційного розвитку є і правила, за якими буде здійснюватися розроблений проект. І правила, та принципи стратегічного розвитку в підсумку визначають характер інноваційної стимуляції. Наприклад, підприємство в руслі такого розвитку може пасивно слідувати за ринком або ж використовувати політику агресивного захоплення нових ринкових майданчиків, в обох випадках використовуючи схожий інноваційний інструментарій.

Інноваційний цикл

Конкретний технологічний продукт не можна розглядати як повноцінну похідну інноваційного процесу, так як після появи умовного нововведення потрібно чимало ресурсів для його інтеграції. З цієї причини багато компаній, що займаються розробкою високотехнологічних товарів, не витримують конкуренцію навіть при наявності більш привабливих пропозицій. Наприклад, компанія Dell довгий час вигравала конкурентну боротьбу саме за рахунок другорядних факторів використання інноваційної інфраструктури, які полягали в ефективної логістики, нові методи збуту, якісної системи сервісної підтримки та ін. Комплексний облік всіх факторів освоєння нових рішень формує повний інноваційний цикл. Його розраховують на основі прогнозів ринку, багато в чому відбивають і активність конкурентів. У сфері розвитку інноваційних технологій на початковій стадії реалізації проекту нерідко потрібне проведення додаткових наукових досліджень. Тільки на основі готового дослідно-конструкторського аналізу може прийматися рішення про вибір подальшої стратегії розвитку в рамках заданого циклу.

Етапи інноваційного циклу

Процес створення продукту інноваційної діяльності майже завжди багатоетапний і стадійну. На кожному етапі циклу відбуваються ті чи інші маніпуляції з продуктом, що дозволяють оцінити його характеристики в тому числі в умовах практичної експлуатації. І це не рахуючи періоду безпосередньої розробки товару. Отже, типовий цикл системи інноваційного розвитку може включати наступні етапи:

Дослідницька діяльність. Збираються дані про середовище застосування продукту, умови його використання та вимоги, що пред’являються до експлуатаційним якостям.
Безпосередньо розробка.
Виробництво продукту в малій серії.
Перехід до масового виробництва.

На кожному етапі реалізується і малий цикл, переважно носить характер випробувального. Його можна представити концепції «планування-дія-перевірка». В залежності від результатів малого циклу, на кожному етапі виконується коригування, або подальший рух продукту. В процесі випробувань отриманий на поточному етапі результат перевіряється на відповідність вимогам задуму проекту. Якщо він не відповідає вказівкам, значить виконується доопрацювання. До речі, багато сучасні проекти при стратегічному плануванні спочатку розробляються з урахуванням можливості для відхилення від первинного задуму, а також зміни окремих вимог. Це якраз пов’язано з динамічним конкурентним середовищем на ринку і постійно мінливих умов технологічного розвитку.

Інноваційний розвиток Росії

Поточний етап розвитку Росії в контексті інноваційної діяльності характеризується загальним підйомом в самих різних напрямках, чому сприяє підтримка з боку держави. Так, за останні роки було реалізовано кілька передових проектів по створенню бізнес-інкубаторів, центрів технологічного трансферу та техніко-впроваджувальних економічних зон. Інноваційний економічний розвиток в РФ, як і раніше в значній мірі залежить від енергетичної галузі, де також з’являються нові розробки. Серед основних напрямів інноваційної діяльності в цій галузі можна виділити:

Оновлення інфраструктури гірничодобувних та нафтопереробних підприємств.
Освоєння нових концепцій енергозбереження.
Інженерні рішення і технології в ядерних реакціях.

Також сьогодні реалізується стратегія інноваційного розвитку Росії, розрахована на період до 2020 р. В її опис входить 30 розділів, комплексно зачіпають програми соціально-економічного розвитку. З точки зору охоплення різних сфер, можна виділити концепції розвитку освіти, науку і технології, інноваційну економіку та інші програми, націлені на розвиток високотехнологічних секторів промисловості та народного господарства в цілому. До найбільш передовим галузям з пріоритетними завданнями розвитку можна віднести атомний энергопромышленный комплекс, космос і авіацію.

Ефективність дії інновацій

Значення інновацій може бути різним в залежності від принципів їх застосування та характеристик. Зокрема, виділяють радикальні, модифікуючі і комбінаторні інновації. Особливості цих категорій варто розглянути окремо:

Радикальні. Відрізняються високими витратами, агресивною політикою реалізації, великою кількістю ризиків і загроз. У підсумку дозволяють розраховувати на отримання продукту з високим рівнем новизни, що дає відповідний позитивний ефект в конкурентній боротьбі.
Модифікуючі. Ретельно прорахована і в деякому роді застрахована модель розвитку, що характеризується низьким рівнем ризиків, оборонною стратегією і високим ступенем прогнозованості. Модифікуючий розвиток інноваційної діяльності здатне при малих зусиллях і вкладеннях забезпечити збалансоване зростання продуктивності і поліпшення продукту, але без серйозного ривка із зміною ринкових позицій. Це поширена концепція розвитку, яка у частині технологічного поліпшення дає косметичний ефект.
Комбінаторні. Теж відносно прогнозований підхід з високими ризиками. Особливістю комбінаторних інновацій є висока ступінь передбачення очікуваних реакцій ринку, а також можливість розширення ринкових майданчиків та залучення нових груп споживачів при невеликих вкладеннях.

Проблеми інноваційної діяльності

Як показує світовий досвід, інновації дають не тільки позитивний, але і негативний ефект, що багато в чому обумовлює і проблеми їх застосування. В значній мірі всі ризики інноваційної діяльності пов’язані з необхідністю постійної підтримки матеріально-технічної та науково-дослідної бази, в умовах якої можна розраховувати на окупність тих самих прогресивних бізнес-проектів. У Росії ж цілий пласт проблем інноваційного розвитку пов’язаний з нестачею персоналу, зайнятого в передових дослідженнях і розробках. Мова йде про кваліфікованих кадрах, здатних до плідної активної діяльності нарівні з лідерами світової інтелектуальної середовища.

Висновок

Без інноваційних розробок сьогодні не може розвиватися жодна держава, яка претендує на гідне представництво у світових технологічних і економічних процесах. Реалізована на поточний момент програма інноваційного розвитку РФ якраз відображає амбітні цілі мінекономрозвитку за досягнення високих результатів просування держави в декількох напрямках. Це стосується не тільки внутрішньоекономічних і соціальних блоків, але і конкурентної боротьби на світовій арені. Прикладом цього є центр «Сколково», який має всі шанси стати одним з найбільших інноваційних генераторів ідей і розробок в 21 столітті.