Індійський вовк, він же азіатський або іранський – вид, колись процвітаюче, але в даний час досить малочисельний. Як і багатьом іншим тваринам по всій земній кулі, йому загрожує зникнення через винищення мисливцями і руйнування людьми звичного середовища проживання внаслідок освоєння земель. Де мешкає індійський вовк? Чим харчується це тварина, який спосіб життя веде? Про все це буде коротко розказано в статті.
Опис виду
Індійський вовк, званий також ландгой (Canis lupus вовчак), являє собою підвид сірого вовка. Він менше за свого більш відомого побратима. Вага цієї тварини складає від 25 до 32 кілограмів, а в холці воно виростає до 45-75 сантиметрів (для порівняння: вага звичайного сірого вовка може становити 80 кілограмів, а зріст у холці – 90 сантиметрів). Довжина тулуба – до 90 сантиметрів, хвоста – 40-45.
Колір шерсті індійського вовка (фото представлено в статті) – не сірий, а бурий, може варіюватися до іржаво-червонуватого. Ця захисна забарвлення дозволяє тварині зливатися з навколишнім ландшафтом і бути непомітним для ворогів і видобутку. Шерстинки на спині тварини мають чорні кінчики, тому ця частина тіла візуально виглядає більш темною. Хутро густий і короткий, а білуватий підшерсток – дуже тонкий, практично відсутній, що дозволяє вовкам уникнути перегрівання в жаркому кліматі. На внутрішніх частинах кінцівок і череві забарвлення більш світла.
Стародавній малий індійський вовк і хововарт – дворова порода собак, поширена в середні століття, вважаються прабатьками німецьких вівчарок.
Ареал проживання
Поширені індійські вовки на території Індії, Туреччини, Афганістану, Пакистану, Сирії, Лівану. Кілька сотень особин живе на території Саудівської Аравії. В Індії їх кількість сягає двох тисяч, у Туреччині – семи.
В Ізраїлі ці тварини охороняються законом. Їх чисельність в цій країні складає всього 150-200 особин. У Туреччині з 1937 року індійські (азіатські) вовки офіційно вважалися шкідниками, і полювання на них не обмежувалася. Це призвело до значного зниження популяції, і з 2003 року вид був вимушено взято під охорону, а полювання на нього була заборонена.
В Індії полювання на вовків та їх вилов офіційно заборонені з 1973 року. Всі особини індійських вовків на території країни перебувають під захистом закону.
Звички
Індійські вовки – соціальні тварини. Зазвичай збираються в зграї по 6-8 штук, але можуть триматися і поодинці. На відміну від сірих вовків, виють вкрай рідко, іноді можуть гавкати. Більшу ж частину часу ці тварини ніяких звуків не видають.
Полюють ці хижаки практично на будь-яких ссавців і птахів, але воліють копитних – овець, антилоп, кіз. Зграї, які живуть недалеко від людських поселень, можуть нападати на велику рогату худобу і собак. Але основна їх частина раціону – все ж дикі тварини. Не гребують ландги і бабаками, а іноді – і великої падаллю. Відомі випадки нападу індійських вовків і на людей, хоча вони й рідкісні.
Всього вовкові, згідно з результатами досліджень, в добу потрібно від 1,08 до 1,88 кілограмів їжі. Полюють вони частіше всією зграєю, причому дотримується строгий розподіл ролей: одна частина вовків жене видобуток, інша очікує її в засідці. Але полювання може відбуватися і парами, а також поодинці, коли тварина, як стверджують місцеві жителі, терпляче, годинами вистежує здобич із засідки, вичікуючи, поки вона наблизиться на відстань кидка.
Тривалість життя представників цього виду в дикій природі складає 10-12 років.
Розмноження
Статевозрілими ці тварини стають у віці одного-двох років. Період розмноження індійських вовків – жовтень–грудень. Дитинчата з’являються на світ сліпими. Вуха в них при народженні висячі, поступово випрямляються. Мати годує їх грудьми до місяця.
Забарвлення хутра у дитинчат – коричнювата, груди у них молочно-біла. У віці близько шести тижнів вона починає темніти, і поступово біла забарвлення зникає. З чотирьох місяців вовченята вже не залишаються в лігві, а супроводжують батьків всюди, в тому числі і на полюванні. Сім’я зазвичай складається з батьків і дитинчат останнього посліду.
Висновок
У статті коротко описано азіатський, він же індійський вовк. Незважаючи на втрату, і часом досить значний, що це тварина завдає людям, в окремих країнах воно взято під охорону, що дозволило збільшити чисельність популяцій. На сьогоднішній день індійським вовкам загрожує не тільки винищення, але і гібридизація, насамперед – з домашніми собаками. Тому людям необхідно дбати про збереження цього виду і його генетичної чистоти.
