Смертельна ляпас
У липні 1946 року Народний комісар Морського флоту СРСР Петро Широков зі своєю молодою дружиною був запрошений на прийом в Кремль, де на Євгену “поклав око” заступник Голови Ради Народних Комісарів Лаврентій Берія, страшний чоловік і відомий любитель чужих дружин, практично не знав слова “ні”. Він, звично для себе, запропонував Євгенії Олександрівні стати його коханкою, за що прилюдно отримав від неї дзвінкого ляпаса.
Вже через кілька днів, 29 липня 1946 року, на дачу до Петра Широкову і Євгенії Гаркуші за особистою вказівкою Лаврентія Берії приїхав Нарком державної безпеки Абакумов, обманним шляхом вывезший актрису нібито в театр, а насправді доставив її на перші допити і катування. Піддавши дівчину страшних страждань, Євгенію Олександрівну змусили зізнатися у пособництві фашистської Німеччини, а також у тому, що вона англійська шпигунка. До 29 грудня 1946 року Гаркуша отримала відразу дві розстрільні статті.
Ціною нелюдських зусиль Петра Петровича до грудня 1947 року ці статті були замінені восьмирічної посиланням на золотоносні копальні Колими, які вважалися смертельними.
Через півроку мати Євгенії Олена Володимирівна вибила у влади дозвіл на спільне проживання з дочкою в селищі Омчак Магаданської області, де та відбувала своє посилання.
11 серпня 1948 року Євгенія Олександрівна пішла з життя. Їй було лише тридцять три роки.
Офіційна версія – актриса наклала на себе руки, прийнявши смертельну дозу снодійного, однак справжня причина її смерті так і залишилася невідомою.
