Дитинство
Волею долі і дитинство, і юність Євгена Блінова були позбавлені будь-якої осілості і стабільності. Лише тільки він встигав обзавестися новими друзями, як його родина знову кудись переїжджала.
Так, у 1931 році главу сімейства Блінових запросили на роботу головним бухгалтером в радгосп Малороссийка, розташований в Казахстані. Там у них був великий будинок, земля і господарство. Саме тут, у казахських степах, шестирічний Євген вперше взяв до рук балалайку. Самим основним азам гри на ній хлопчика навчив батько, а його кучер Семен навчив грати польку.
Потім у Нижньому Тагілі почалося масштабне будівництво заводу “Уралвагонстрой”. Григорія Миколайовича знову покликали очолювати бухгалтерію. Вони знову переїхали. Захоплення музикою тривало у Євгена Блінова і там. У 1933 році він вперше вийшов на сцену, зігравши на балалайці на першій Свердловської обласної дитячої олімпіади.
Вже через два роки Блиновы знову переїхали, на цей раз в Архангельську область, де в місті Молотовске будувалося чергове велике підприємство оборонної промисловості.
А потім сталася біда. Настав 1937 рік, час масових репресій, заслань і розстрілів. Батько Євгена отримав десять років таборів.
Після арешту чоловіка Олександра Михайлівна разом з дітьми виїхала до своєму рідному брату, який проживає у містечку Кушва на Уралі. Їм довелося ділити на трьох маленьку темну кімнатку, а Євген, продовжуючи старанно виконувати шкільні домашні завдання, від тьмяного освітлення незабаром почав втрачати зір.
