Зоопсихологія: всерйоз і не дуже
Сьогодні цей напрям (майже наукове, але не зовсім) називають анекдотичною зоопсихологией. В рамках таких досліджень карти інтелекту диких тварин, здатності мислити у представників тваринного світу, що мешкають поблизу людини, складалися і оцінювалися, виходячи з випадкових спостережень, кимось помічених фактів, яким не було надано адекватного пояснення. Багато в чому вплинули навіть анекдоти, що існували в середовищі мисливців – дивно, але і вони в якийсь момент стали базою для наукових викладів. Свою роль зіграли умоглядні спекуляції. Анекдотична психологія тварин, здавалося б, не могла нікому пошкодити, але такі уявлення сповільнили розвиток наукового прогресу і на довгий час дискредитували зоопсихологию як сферу серйозних досліджень. Люди почали говорити про те, що вивчення тваринної психіки належить зоні абсурду, психологія тварин неможлива і неймовірна в принципі.
Подальший прогрес наукових досліджень у галузі навичок та інтелекту тварин показав, що зоопсихологія має місце. Більш того, відповідальні вчені, що присвятили себе цьому питанню, наочно показали важливість проведення адекватних дослідницьких робіт. Істинний підхід не передбачає олюднення представників тваринного світу, але спеціалізується на вивченні психіки – спрощеною у порівнянні з людською. Як показали випробування, притаманна тваринам психіка організована і структурована зовсім не так, як людська, що зробило визначення притаманною їй структури ще більш цікавою завданням.
