Поява концепції прав людини
Епоха Відродження і Реформації в Європі ознаменувався поступовим зникненням підвалини феодального і релігійного консерватизму, що панували в Середні століття. Саме в цей період почала формуватися так звана світська етика – протиставлення релігійної.
В результаті Французької революції була прийнята Декларація прав людини і громадянина 1789 року. Саме в ній вперше з’являється термін “права людини”. У більш ранніх документах – американський і англійська біллі про права, Велика хартія вольностей – використовувалися інші слова. До того ж вона стала першим офіційним документом, проголошує ідею рівності перед законом, яка упраздняла становий лад. Згодом положення Декларації поширилися по всьому світу, ставши основою конституційного права багатьох країн.
Створення міжнародних інститутів права
XX століття з одного боку можна вважати епохою розквіту тоталітарних режимів, масового гноблення і винищення людей за національною, релігійною, ідеологічною ознаками. Однак саме ці події сприяли прориву в еволюції громадянських свобод і прав людини.
Перша міжнародна організація по їх захисту – Міжнародна федерація за права людини – з’явилася в 1922 році. 10 грудня 1948 року ООН затвердила Загальну декларацію прав людини. В 1950 році країни Ради Європи підписали Європейську конвенцію про захист прав людини та основних свобод і створили Європейський суд з прав людини.
