Походження породи
Особливістю акіта-іну, що визначає її високу цінність як домашньої породи, є те, що для її виведення не вдавалися до селекції. З людиною собаки почали проживати в результаті тривалого процесу одомашнення, зберігши природні риси. Для кінологів і собаководів цінність порід, не виведених штучно, неймовірно велика.
Породи акіта-іну більше восьми тисяч років: археологи вперше виявили останки собак у похованнях первісних людей. Споконвічно ця японська порода була призначена для охорони. Собаки проживали в багатих будинках і вважалися своєрідним показником високого статусу власника. Заможні японці виділяли своїм вихованцям окремі кімнати, одягали їх у найкращі одяги й приставляли до них штат слуг для задоволення потреб улюбленців. У нічний час доби дорослі акіта-іну охороняли будинку господарів, попереджали про вторгнення чужинців і були дуже агресивні до незнайомців, які намагаються проникнути на охоронювані володіння.
Ранговий статус акіта-іну та її знатне минуле роблять породу більш цінною, на відміну від схожої сіба-іну, та й коштує вона в рази дорожче. Зміни державного ладу в Японії зробили акіта-іну більш доступними для широкого прошарку громадян, проте звання собак заможних людей, закріплене століттями історії відклала свій відбиток на ціні цуценят.
Широке поширення акіта-іну по країні значно збільшило чисельність породи, поліпшивши екстер’єр собак, які стали більш витривалими, кмітливими і сильними. Кінологи і собаківники ретельно відстежували чистоту породи, схрещуючи лише чистокровних представників.
