Чи є особливості в першій в’язці?
Зрозуміло, перший раз – особливий, як у людей, так і у собак. Однак ці особливості кардинально відрізняються. Тваринам не потрібно влаштовувати романтичну атмосферу, а ось присутність інструктора не завадить. Його функції може виконати і господар, але лише в тому випадку, якщо у людини є практичний досвід ведення спаровування тварин. У тому разі, коли такий досвід відсутній, має сенс наполягти на тому, щоб інструктор не просто провів в’язку, а навчив власника. Це стане в нагоді в майбутньому, адже племінні породисті пси в’яжуть не по одній і навіть не по парі сук в рік.
У чому завдання людини при першій в’язці? У тому, щоб стати частиною ритуалу. Пес має спокійно ставитися до того, що людина його не зачіпає, поправляє, допомагає. Як правило, у недосвідчених собаківників виникає питання про те, для чого це потрібно. У тому, як розв’язати кобеля, участь людей, може, і не потрібно. Але якщо тварина не буде з самого першого разу вважати, що людина – частина сексуального контакту, при виникненні будь-яких труднощів в майбутньому воно просто не підпустить до себе господарів або інструкторів.
Звичайно, якщо йдеться про маленьких собачок, то це не особливо важливий момент. Але якщо мова про паруванні представників великих серйозних порід, наприклад, мастиф або вівчарок, звичка до участі людей важлива.
Приміром, у суки зведе м’язи під час стояння «в замку». Потрібна допомога у вивільненні кобеля в прямому сенсі цього слова. Якщо собака важить під сотню кілограм і має досить суворою вдачею, без пострілу дротиком зі снодійним підійти до неї буде просто неможливо. Але якщо пес відразу засвоїть, що людина направляє його, перебуває в контакті – гладить, смикає за вуха, то ситуація вирішиться інакше і не стане стресовій.
Це означає, що в тому, як розв’язати кобеля вівчарки або іншої крупної породи, участь власника та інструктора не тільки бажано, але й обов’язково.
